Читати книгу - "Божий світильник. Куля для боса"

Райнак байдужно попивав маленькими ковтками бренді. Він дивився своїми невеличкими очицями кудись у простір. Тупо витріщившись на дівчину, сиділа стара місіс Фелл.

— Ви передбачили навіть цю небезпеку,— провадив Еллері Квін,— примусивши містера Райнака заздалегідь’ розповісти нам баєчку про «манію» місіс Фелл та «загибель» Олівії Фелл у автомобільній катастрофі кілька років тому. Чудово! Навіть більше, ви ввели в оману це нещасне хворе створіння й тим, що змінили голос та зачіску. Гадаю, зачіску ви зробили собі після того, як місіс Райнак привела нагору справжню Еліс Мейх’ю і перед вами з’явилася жива модель. Все це могло б зворушити мене до сліз, якби не одна важлива обставина.

— Ви такий розумний, аж страх бере! — холодно промовила Олівія Фелл. — Що ви там іще вигадали?

Еллері підійшов до неї і поклав їй на плече руку.

— Еліс Мейх’ю зникла, а ви зайняли її місце. Навіщо ви це зробили? Є два можливі мотиви: перший — примусити Ториа й мене якнайшвидше покинути «небезпечну зону» і тримати нас осторонь, «відмовляючись» від багатства, або й узагалі звільнити пас від турботи про нього.

Це підтверджують ваші неодноразові наполегливі прохання забрати вас звідси. Другий мотив куди важливіший, ніж перший: якщо ваші спільники не знайдуть золото відразу, то ви — в наших очах як Еліс Мейх’ю — на правах спадкоємиці могли б розпорядитися будинком на власний розсуд, і золото, хоч би коли його знайшли, однаково належало б вам і вашим спільникам.

Отже, справжня Еліс Мейх’ю зникла. Але щоб ви, самозванка, заволоділи згідно із законом спадщиною, а потім, користуючись нею, зажили собі на втіху, треба було, щоб справжня Еліс Мейх’ю зникла назавжди. Вам треба було, щоб вона вмерла. Ось чому, Торне,— звернувся Еллері до адвоката, міцніше стискуючи дівчині плече, я казав, що сьогодні ми повинні знайти не лише будинок. Еліс Мейх’ю вбито.

Надворі почулися три схвильовані короткі вигуки, і знову все затихло.

— Убив її той,— вів далі Еллері,— кого не було в будинку, коли першого вечора ця самозванка зійшла вниз. Убив її Ніколас Кейт. Найманий убивця. А решта — співучасники цього вбивства.

— Він не вбивця! — озвався від вікна жіночий голос

Усі повернули в той бік голови й завмерли. За вікном

стояли три детективи. Поруч із ними було видно ще дві постаті — чоловічу й жіночу.

— Він не вбивця! — знову вигукнула жінка.— Це вони хотіли, щоб Нік став убивцею. А він потай від них зберіг мені життя... Любий Пік!

Обличчя в місіс Фелл, Олівії Фелл, місіс Райнак і огрядного лікаря посіріли. Поруч із Кейтом стояла Еліс Мейх’ю. Лише в загальних рисах вона була схожа на ту дівчину, що сиділа біля каміна. Тепер, порівнявши їх, мояша було легко добачити різницю. Вигляд у Еліс був стомлений, але щасливий. Вона тримала Кейта за руку, як свою власність. А хлопець ніяково всміхався.

Епілог

Уже згодом, коли можна було спокійно оглянутись назад, як на саму змову, так і на її наслідки, містер Еллері Квін, підбиваючи підсумки, сказав:

— Виникненню змови сприяли дві обставини: вдача Олівії Фелл і майже фантастична наявність будинку-двійника.

Він міг би додати, що ці дві обставини, в свою чергу, не мали б значення, коли б не особливі риси, властиві членам родини Мейх’ю. Батько Сільвестра Мейх’ю, Рай-яаків вітчим, завжди був диваком, і це дивацтво успадкували його діти. Сільвестр і Сара, що стала потім місіс Фелл, були двійнята і завжди й у всьому одне одному заздрили. Коли в тому самому місяці Сара вийшла заміж, а Сільвестр одружився, батько, щоб уникнути клопоту, подарував кожному з них по будинку. Спеціально зведені будинки були однакові до дрібниць. Один із них батько поставив поруч зі своїм і подарував місіс Фелл, а другий — на своїй ділянці за кілька миль від першого й подарував його Сільвестрові.

Невдовзі чоловік місіс Фелл помер, і вона перейшла жити до брата по матері, Герберта. Після смерті старого Мейх’ю Сільвестр забив свій будинок дошками й поселився у великому спадковому будинку. Вийшло так, що цілком однакові зовні, однаково вмебльовані, будинки-двійники, яких розділяло всього кілька миль, довгі роки стояли пам’ятниками дивацтва старого Мейх’ю.

Отож двійник Білого дому стояв забитий і чекав, поки ним надумає скористатися лихий геній Олівії Фелл. Олівія була дівчина вродлива, кмітлива, освічена й така сама нерозбірлива в засобах, як леді Макбет. То вона подала думку повернутися до покинутого будинку поруч із Чорним домом, щоб згодом прибрати до рук багатство Сільвестра Мейх’ю. Та потім з’явився Торн з новиною про давно забуту Сільвестрову дочку і Олівія збагнула, що їхньому намірові загрожує небезпека. Але, побачивши привезені Торном фотографії й звернувши увагу на свою схожісїь з англійською сестрою, Олівія замислила цей химерний план.

Насамперед треба було усунути з дороги Сільвестра. Підкоривши своїй волі Райнака, Олівія схилила лікаря до думки заподіяти пацієнтові смерть до приїзду його дочки. Згодом, після ексгумації та розтину труна, в ньому виявили отруту. А тим часом Олівія удосконалювала свій план перевтілення і обману...

Фокус із «зникненням» будинку вона придумала для того, щоб ізолювати Торна, поки вони, шукаючи золото, перевернуть Чорний дім догори дном. Потреба в обмані, може, й не виникла б, якби Олівія була цілком певна, що її самозванство матиме цілковитий успіх.

Підготувати обман виявилося легше, ніж гадалося. Будинок-двійник був повністю вмебльований і готовий виконати своє призначення. Треба було тільки повідривати дошки, провітрити кімнати, прибрати, постелити свіжу білизну. Часу на це до прибуття Еліс було цілком досить.

План Олівії мав тільки одне вразливе місце, але тут від неї нічого не залежало. Ця жінка могла б досягти будь-якої мети, але вона припустилася помилки, вибравши на роль убивці Еліс Мейх’ю Ніколаса Кейта. Хлопець, щоб завоювати довіру змовників, спершу дав згоду й повівся як шибайголова, ладний за відповідну платню на що завгодно. Але річ у тім, що Нік був син другої дружили Сільвестра, з якою