Читати книгу - "Пес Баскервілів"

class="book">Барімор пригнувся до вікна, тримаючи свічку біля шибки. Лице його було повернене до мене в профіль І виявляло напружене чекання. Так він стояв кілька хвилин. Потім важко застогнав і нетерплячим жестом погасив свічку. Я вмить повернувся в свою кімнату і незабаром після того почув ті самі скрадливі кроки. Барімор вертався назад. Минуло багато часу після того, і я вже трохи задрімав, коли раптом почув, що хтось повертає ключ у замку, а я не міг визначити, звідки йшов цей звук. Я не знаю, що все це означає, але в домі відбувається щось таємниче — темне й погане, до чого ми кінець кінцем доберемось. Я не стану вам набридати своїми припущеннями, бо ви просили мене повідомляти вас тільки про факти. Сьогодні вранці ми довго розмовляли з сер Генрі і виробили плян дій заснований на моїх нічних спостереженнях. Тепер я не буду писати про нього, але завдяки йому дальше моє донесення буде дуже цікавим. Розділ 9
Друге донесення Доктора Ватсона
Світло на болоті

Баскервіль Гол

15 ого жовтня

Любий Голмзе,

Коли ви не одержували від мене особливих новин за перші дні, то тепер ви мусите визнати, що я надолужив згаяний час і що події швидко йдуть одна за одною. Своє донесення я закінчив повідомленням про те, що бачив Барімора проти вікна; а тепер у мене зібрався такий запас відомостей, який мусить дуже здивувати вас. Обставини набули такого обороту, що я не міг його передбачити. З одного боку, вони стали за останні сорок вісім годин далеко ясніші, а з другого — вони дуже ускладнились. Але я вам усе розкажу і ви самі зміркуєте.

На другий, після моїх спостережень, ранок, я перед сніданком оглянув кімнату, в яку вночі приходив Барімор. Я помітив в ній одну особливість: з західного вікна, через яке він так пильно видивлявся, болото видно краще, ніж з якого іншого вікна в домі. Отже, тільки це вікно могло прислужитись цілям Барімора, і отже, він щось або когось виглядав на болоті. Ніч була надзвичайно темна, а тому я не можу собі уявити, як він міг сподіватись побачити будь — кого, і мені спало на думку, чи не затівалось тут будь — якої любовної інтриги. Цим можна було б з’ясувати його скрадливу ходу і горе жінки. Він сам — людина дуже вродлива, здібна поривати серце селянської дівчини, і через те таке припущення могло б бути ймовірним. Звук відчинених дверей, почутий мною після того, як я вернувся в свою кімнату, міг означати, що Барімор вийшов на якесь таємне побачення. Так міркував я на другий ранок і передаю вам ці підозри, хоч виявилось, що вони не мали підстав.

Але, хоч би якими в дійсності були вчинки Баріморові, я відчував, що над мої сили лишати їх тільки на моїй відповідальності. Після сніданку я пішов в кабінет господаря і розповів йому про все, що бачив. Він був менш здивований, ніж я сподівався.

— Я знаю, що Барімор ходить уночі, і маю намір поговорити з ним, — відповів він. — Я чув разів два або три кроки в коридорі якраз приблизно в той час, коли ви бачили його.

— Може, він щоночі ходить до того самого вікна? — сказав я.

— Коли це так, ми маємо можливість простежити за ним і виявити його поведінку. Цікаво знати, як вчинив би ваш приятель Голмз, якби він був тут.

— Я гадаю, він зробив би якраз так, як ви хочете вчинити, — сказав я. — Він стежив би за Барімором, поки довідався б про все.

— Так ми зробимо це вдвійку.

— Але він, напевне, почує нас.

— Він трохи приглухуватий, і в усякому разі нам слід спробувати. Ми сьогодні вночі сидітимемо в моїй кімнаті і ждатимемо поки він пройде.

Сказавши це, сер Генрі весело потирав руки. Зрозуміло було, що він радий цій пригоді, як розвазі, внесеній в його надзвичайно спокійне життя на болоті.

Сер Генрі умовився з архітектом, який складав пляни для сер Чарлза, і з лондонським підрядником, отже, ми можемо чекати, що скоро почнуться тут великі зміни. З Плімута 73 приїжджали декоратори та шпалерники, очевидно, в нашого приятеля широкі пляни, і він не спиниться ні перед якими витратами і працею ради відновлення красоти будівлі. Коли будинок буде відремонтовано і знову умебльовано, сер Генрі не вистачатиме тільки жінки. Між нами кажучи, є виразні ознаки, що й цього не бракуватиме, коли тільки наша сусідка, Беріл Стейплтон, погодиться, бо я рідко бачив людину більш закохану, ніж сер Генрі, в цю дівчину.

Проте, його кохання не таке щасливе, як можна було б цьогс сподіватися за даних обставин. Сьогодні, приміром, трапилась цілком несподівана пригода, що дуже засмутила нашогс приятеля.

Після нашої балачки про Барімора сер Генрі надів бриля, наміряючись вийти з дому. Зрозуміло, я зробив те саме.

— Що це, Ватсоне, і ви йдете? — спитав він, якось дивно подивившись на мене.

— Це залежить від того, чи йдете ви на болото, — відповів я.

— Так, я йду туди.

— Ви знаєте одержані мною інструкції. Мені дуже неприємно бути настирливим, але ви чули, як серйозно наполягав Шерлок Голмз на тому, щоб я не кидав вас, і особливо за те, щоб ви не ходили самі на болото.

Сер Генрі поклав мені руку не плече і промовив:

— Любий друже, Голмз, за всієї своєї мудрості не передбачив деяких обставин, що сталися від того часу, як я на болоті. Чи розумієте ви мене? Я певен, що ви остання людина в світі, яка захотіла б зіпсувати мені задоволення. Я мушу сам іти.

Ці слова поставили мене в надзвичайно скрутне становище. Я не знав, що сказати і що робити, а він, поки я стояв непорозуміло, узяв палицю й пішов.

Коли я, нарешті, обміркував