Читати книгу - "Повзе змія"

— НЕ ЗНАЮ!

— Прізвище!

— БАГЛАЙ! БАГЛАЙ! Чого вам ЩЕ треба, козли, менти погані, ненавиджу, тварюки, козли, козли, козли! — плечі Рога затрусилися, долоні ще міцніше стиснули череп.

Богдан Баглай. Ось і все. Приїхали.

Старший оперуповноважений УБОЗ майор міліції Степан Калита не повірив власним вухам.

Нема сумнівів: це той самий Богдан Баглай. Оперу дуже хотілося в це вірити. Хотілося — і водночас він підозрював, що Богдана Баглая в місті, навіть на території області вже немає.

Відсунути більшість поточних справ якнайдалі й негайно кинути основні сили на пошук Богдана Баглая Черниченко дуже хотів, але поки що не віддавав такого розпорядження.

Стримувала необхідність бути присутнім на похоронах Корбута. Ситуація вимагала, щоб начальник управління особисто виступав на траурному мітингу, приділив увагу вдові та родичам. Так само полковник не мав права навантажувати своїх підлеглих проведенням оперативно-розшукових заходів замість похорон товариша по зброї. Але «шістка» — це не вся міська міліція. Тим більше, що новина від самого ранку стала відома в міському та обласному управліннях, тож не можна сказати, що для розшуку Баглая взагалі нічого не робилося. Своїх оперів Черниченко підключить негайно, хоча після поминального обіду, ясна річ, серйозну роботу довірити не буде кому. Всі вони люди, всі прекрасно розуміють ситуацію.

Особливо небезпечний злочинець Богдан Баглай був у всеукраїнському розшуку вже четвертий рік. Улітку 1998 року його слід з'явився в Миколаївській області, він підозрювався в двох убивствах. Шукали його все літо, зловили на початку вересня. У листопаді під час слідчого експерименту вбивці вдалося втекти, після чого слідчого, котрий вів справу, швиденько поперли з роботи, керівникам місцевого управління МВС Главк виніс по суворій догані, відтоді Баглая шукають. Тоді вбивці виповнився лише двадцять один рік. Навесні наступного, 1999 року про нього почули вже на Поділлі. У Хмельницькому він організував банду, котра кілька місяців тероризувала навколишні міста. Чашу терпіння переповнила серія вибухів у Хмельницькому: бандити, маючи вдосталь вибухівки, підривали двері заможних квартир, солідних офісів, дорогі автомобілі. «Підривників» далі терпіти стало просто неможливо, їх накрили. Під час затримання ті влаштували шалену стрілянину, кидали в спецназівців гранати, кілька осіб було поранено, а двоє бандитів убиті на місці. Прізвище Баглая спливло саме під час допитів. Самого ватажка взяти не вдалося. Уже в процесі слідства стало зрозуміло: він сам навів міліцію на свою «команду», бо, вочевидь, відчув — досить, пахне смаленим, треба замітати сліди.

Наприкінці цього ж року про Баглая заговорили в Харкові. Троє затриманих за підозрою в убивстві цілої родини не довго гралися в партизанів, уже через кілька днів назвали прізвище свого ватажка. За групою, окрім цих убивств, тягнувся цілий шлейф грабежів та розбоїв. Баглай знову розчинився, щоб з’явитися на Львівщині навесні 2000 року. Хлопчина виявився жорстоким не по роках — за його наказом двоє відморозків розстріляли на околиці Самбора двох дрібних львівських бандюганів. Міліції неофіційно допомагали місцеві кримінальні структури. Подібного безпредєлу тут давно вже не бачили. Вбивць шукали ретельно, не попастися вони просто не могли, адже на тих, хто дасть їм притулок чи якось допоможе, чекала не тюремна камера, а бандитський гнів. А тим, хто допоможе викрити убивць, була обіцяна грошова винагорода. Тож не дивно, що їх скоро вирахували. Прізвище свого ватажка вони не хотіли називати довго, воно взагалі зринуло випадково.

Після тієї історії про Баглая не було чути понад рік. Невідомо, до скількох злочинів він іще виявиться причетним. Адже такий, як Баглай, склавши руки довго не сидітиме, заробляти на життя чесною працею не захоче. А що він уже відчув смак крові — сумнівів не виникало. Тепер він, виходить, орудує у Слобожанську.

Хоча послужний список невловимого вбивці був досить великим, відомостей про його особистість зібрано вкрай недостатньо. Всі, хто діяв під його керівництвом, незалежно від того, чи то був Миколаїв, Хмельницький, Харків або Львів, відзначали жорстокість на якомусь маніакальному рівні та гіпертрофовану й не завжди зрозумілу мстивість Баглая. Він міг затято переслідувати мету звести з кимсь одному йому відомі рахунки, часто не мав із цього жодного зиску, окрім морального задоволення від факту здійсненої помсти. Саме через таку невмотивованість убивств на його слід довго не могли вийти. Проте ця риса, на жаль, не допомагала в розшуку і не сприяла в прогнозуванні, де може виринути тепер уже двадцятитрирічний Богдан Баглай.

Після Рожнова допитали Скляренка і Домовика. Зранку слідчий з’їздив у лікарню до Дорофеєва. Спочатку кожен для годиться відкараскувався від знайомства з Баглаєм, але врешті-решт переміг здоровий глузд: вони не називали ватажка, менти самі здогадалися, крім того, є рятівна можливість звалити левову частку своєї вини на нього. Подібною логікою користувалися Ріг, Скляр і Кузьма. Дора не бачив для себе резону активно співпрацювати зі слідством — на ньому самому вбивство міліціонера, і звалити цю провину на Баглая точно не вийде. Власне, Дорофеєв відмовлявся говорити найдовше з усіх. Та все ж таки слідство отримало результат, котрий назвати позитивним можна досить умовно: будь-які відомості про Богдана Баглая затримані почнуть давати відразу після того, як того заарештують. Поки ватажок гуляє на волі, роти всіх чотирьох тримаються на замках.

Начальник управління у справах боротьби з організованою злочинністю в Слобожанській області полковник Анатолій Черниченко чудово розумів свою особисту вигоду.

У разі швидкого й успішного затримання особливо небезпечного злочинця Богдана Баглая, якого не може зловити вже четвертий рік уся міліція України, його акції стрімко підскочать угору. Почати хоча б із того, що міністерській комісії ані він, ані очолюване ним управління відразу стане не по зубах. Переможців не судять, істина відома й перевірена часом. Окрім того, позитивний розголос теж зайвим не буде, він лише додасть авторитету особисто Черниченкові та його працівникам. Можна буде, до речі, скористатися нагодою і вивести Сташенка зі сфери інтересів управління власної безпеки.

Подібні випадки вже траплялися. Наприклад, однокурсник Черниченка якось