Читати книгу - "Куплю тебе, крихітко, Олена Чжу"

Двері відчиняються, з'являється Красовський власною персоною.

Високий. Широкоплечий. З красивою сучасною стрижкою. Русе волосся добре укладене. Сірі очі за склом дорогих окулярів. Ніс із ледь помітною горбинкою. Гарні губи. Мужнє підборіддя. Дорогий сірий костюм, краватка в тон.

Тільки зараз розумію, що зовсім не розглянула його раніше. Щиро кажучи, тоді не цього було. Я була на нервах підписуючи договір. Втім, зараз не краще.

Красовський трохи приспускає окуляри, дивиться на мене поверх них. Мене з ніг до голови прошиває блискавка. Я розумію, що тікати вже пізно. Здається, я сама прийшла в обійми звіра. Від нього віє холодом і спокоєм, який буває тільки у людей, впевнених у собі на всі сто п'ятдесят відсотків.

– Пішли, Поліно, – каже він. – Сподіваюся, це справді серйозна справа. Не люблю, коли мене відривають від справ через дрібниці.