Читати книгу - "Моя, бо кохаю, Оксана Мрійченко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Лера повернулася на бік і заплющила очі. Влад пару хвилин дивився на дівчину, а потім підняв руку та обережно торкнувся її шовковистого волосся. Як дочекатися ранку, щоб поговорити про найважливіше? Лера заснула і Влад теж почав дрімати біля неї, поклавши голову на край ліжка. Проте одразу прокинувся, коли відчув поруч рух. Розплющивши очі, Влад побачив Леру, яка поспіхом вибиралася з-під ковдри, притуляючи долоню до рота. Влад зорієнтувався швидко. Посадивши дівчину на ліжку, він всунув їй в руки тазик і вправно зібрав пальцями її довге волосся, відгортаючи його на спину. Лері знадобилося кілька хвилин. Коли її організм позбувся залишків коктейлю, Влад виніс тазик і ретельно його вимив. А потім допоміг дівчині дійти до ванної. Лера вмилася і почистила зуби. Влад супроводив її назад у спальню, про всяк випадок знову захопивши з собою тазик.
— Божечки, яка ганьба! — тихо промовила Лера, забираючись назад в ліжко.
— Нічого, — Влад накрив дівчину ковдрою і знову сів на підлогу біля неї. — Буває всяке. Тепер спатимеш до ранку.
— Ти не мусиш це все робити, — Лера зустріла його погляд. — Чому ти тут?
— Бо я не можу залишити тебе саму в такому стані, — Влад накрив долонею руку дівчини, вдивляючись в її сірі очі. — Я щось відчуваю до тебе, Леро. І ці почуття вже давно вийшли за рамки дружньої симпатії.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя, бо кохаю, Оксана Мрійченко», після закриття браузера.