Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало 📚 - Українською

Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ліїн із роду со-Ялата" автора Тетяна Гуркало. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 180
Перейти на сторінку:

— Так… — задумливо промовив капітан. — Негайно це до моєї каюти!

Після чого розвернувся та пішов. Марк поспішив слідом. А Ліїн, смикнувши юного охоронця за рукав, щоб не відставав, за ними.

З каюти дівчину, хоч як дивно, виганяти не стали. А може не встигли — троє моряків принесли на витягнутих руках жінку, що лаялася, і закинули її в каюту. Вона трохи пововтузилася на підлозі, стягнула з голови поділ, що задерся при падінні, і широко посміхнулася:

— Ось прийшов! — заявила цілком чоловічим голосом і стала на ноги.

— Вагітний дракон! — захопився Марк.

— Ідіот! — додав добрий капітан.

— Зате мене ніхто не впізнав.

Велівера похитав головою. Подивився спочатку на Марка, потім на Ліїн, а потім на хлопчика.

— Так... — сказав задумливо. — Томі, негайно поклич сюди Яна, Овеля та Буня.

Хлопчик кивнув і втік.

— Ти роздягайся, — продовжив роздавати вказівки капітан.

Дивна гостя кивнула і стягнула руду перуку, одразу ж втративши будь-яку схожість із жінкою, нехай навіть страшною. Чоловік з неї вийшов теж не красень, але Ліїн він усміхнувся, дуже схоже на нині безголового Рівву, через що вона ледве утрималася від того, щоб спитати, чи не родичі вони?

— Швидко! — нагадав капітан. — Інакше я тебе зараз за борт викину!

— Але…

— Каяре, не зли його, — попросив Марк.

Фальшива дівчина знизала плечима і почала роздягатися. Під сукнею у нього виявилася тонка жіноча нижня сорочка, поверх якої був зав'язаний шматок тканини, з чимось під неї підкладеним, щоб було схоже на груди. На ноги ця дивна істота натягла смугасті зимові панчохи та панталони по коліна, явно вкрадені в якоїсь нещасної немолодої служниці. Ліїн не витримала і хихикнула, дуже вже кумедне було видовище. А моряки, якраз приведені хлопчиськом, взагалі заіржали, як коні.

— Ян, — гукнув капітан найменшого. — Ти зможеш у такій сукні від корабля до берега доплисти?

Моряк із сумнівом подивився на пишну спідницю, помацав тканину, а потім впевнено кивнув.

— Чудово, натягуй сукню поверх одягу, перуку, і зараз Овель і Буня тебе з корабля викинуть. Допливеш, біжи в перше ліпше підворіття, позбавляйся цієї капості і чекай Айдека. Повернешся разом з ним, візьмеш якийсь пакунок і повернешся. Навіть якщо вони перерахували всіх, хто йшов із корабля, зараз на берег зійде половина команди і всіх перерахувати просто не встигнуть. Вважатимемо, що мужики пішли в борделі, приходити до тями після спілкування з чудовим видінням, у яке переодягався наш гість.

Моряк кивнув, а Ліїн знову хихикнула.

Капітанові вона тепер навіть співчувала. Якщо в нього в кожному порту такі веселощі, не дивно, що він погрожує полонянкам клітками з-під кішок.

 

1 ... 23 24 25 ... 180
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"