Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Програне парі, Аріна Спел 📚 - Українською

Читати книгу - "Програне парі, Аріна Спел"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Програне парі" автора Аріна Спел. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 29
Перейти на сторінку:
21. Бріана

За обідом на мене чекав сюрприз. За столом був не тільки Айрон, але й королева. Я тільки зараз усвідомила, що жодного разу не перетнулася з нею за весь цей час. Замок був величезний, вони з чоловіком мешкали у віддаленому крилі. Впринципі, тут можна було місяцями не бачити один одного, якщо не маєш намір зустрітися. Цікаво? А чому мене так близько поселили до принца? Випадково?

-Доброго дня, Ваша Високість.

-Люба, нащо така офіційність, називай мене Айрін. Ми ж не чужі. 
-Дякую, це честь для мене.

На язиці так і крутилося питання про ціль її візиту , але така неввічливість була занадто навіть для мене.

-От, зайшла провідати тебе- ніби прочитавши мої думки, продовжила вона.- Як ти? Все гаразд? Не нудно?

-Ні, дякую за турботу.

Не казати ж їй , що мені передихнути ніколи від подій, не те що нудьгувати.

-Айрон приділяє хоч трохи уваги? Він весь час у справах. 
То виявляється у нього й справи є. А я то думала, що єдиною його турботою є мене переслідувати. Ну і звинувачувати час від часу.

-Уваги стільки, що аж лячно.- бовкнула, не подумавши. 
Королева, замість того, щоб розгніватись, посміхнулася мені. От від кого в спадок Айрон отримав ті бісики в очах. Впізнаю цей погляд.

Ми вже допивали чай. Мило бесідуючи ні про що, як в кімнату увійшли двоє чоловіків - Стефан і Камерон. В обох в руках були букети червоних троянд. Не найулюбленіші мої квіти, але гарні.

-Мої вітання.- Стефан перший підійшов до мене, простягнув букет і поцілував в щоку. Я ледь стрималась , щоб не відсахнутись. По перше, це було несподівано, а по друге, його запах, він відштовхував мене. 

-Уявляєш, не зміг знайти півонії . Шукав по всьому місту. Але в кожній крамниці кажуть одне й те саме, хтось викупив з ранку всі. Чи не дивина? Довелося взяти троянди. По дорозі зустрів Камерона. Він теж йде з нами? 
-Так, лорд був дуже переконливий, не змогла відмовити. Ти ж не проти? - я мило посміхалася, намагаючись вдавати, що не розумію абсурдність ситуації.

-Леді Бріано, ви чарівні, як завжди - підійшов Камерон.- отже ваші улюблені квіти півонії. Буду знати на майбутнє. 

-Не думаю, що ці знання тобі дуже знадобиться.- Айрон  підвівся й потис чоловікам руки.

-Як знати.

Вони знову мірялися поглядом. 

-Як цікаво- втрутилася королева.- Ви йдете на десь? Куди саме?

-Я мав намір запросити Бріану на кінну прогулянку. Ви ж вмієте їздити верхи?- хороше питання, Стефане. 
-Так, обожнюю. Я швиденько переодягнуся, а ви сідлайте коней. Лише не здумайте взяти мені дамське сідло. Ненавиджу його.- все це я викрикувала вже в дверях. Чудова ідея. День обіцяє бути неперевершений. 
Одягла широкі штани, біли сорочку, волосся завʼязала в тугий хвіст і побігла на конюшню. 

Чоловіки стояли, щось обговорюючи між собою. А я завмерла . Четверо коней вже були запряжені, неймовірно гарні . 
-Котрий мій?- спитала майже підскакуючи на місці, так мені не терпілося. 

-Обирай будь-якого . 

Я підійшла до чорного, як ніч коня. Найпрекраснішого з усіх, якого  коли небуть бачила.

-Не раджу - сказав Айрон.- це мій. Він не підпускає нікого до себе. Ти не зможеш його осідлати. 
-Що він наговорює на тебе, красунчику?- підійшла до тварини, погладила.- Милішого створіння годі й уявити. Можна? 
Я підійшла до нього, очікуючи , що він зараз відштовхне мене, але кінь сумирно стояв, ніби чекав мене, ніби ми робили це не одноразово. Закинула ногу в стремено і от я вже верхи.

-Блек скине тебе по дорозі .

-Блек? Так тебе звуть? Тобі пасує.- гладила я коня по шиї . - Чуєш що вигадує твій хазяїн? Можливо він ревнує, хлопчику? Я б теж тебе ревнувала. Такого красунчика. Наговорює тут на тебе. А ти ж найслухняніший на світі. Як і я, врешті решт. От чому так добре підходимо один одному. 

Кінь піді мною загарцював, фиркнув, ніби погоджуючись з усім , що я сказала. 
Ми виїхали за межі замка. 
-Ось там, два кілометри уздовж річки, чудова галявина. Зможемо зупинитися на пікнік. - запропонував Стефан.

Айрон же весь час кидав на мене незрозумілі погляди. Ніби очікував на підступ. Чи то від коня, чи то від мене. 
-Тоді наввипередки - вигукнула я, пришпорила  коня і не дочекавшись відповіді рвонула вперед.

-Божевільна, скрутиш собі шию.- кричав мені у слід принц.

-Не переймайся, програти Блеку не так і соромно.- прокричала у відповідь. 

-Ми ж покажемо їм на що здатні- це вже я до коня. 
А він не підвів. Мчав так, ніби від цього залежало наше з ним життя. Я була гарним вершником, але моєї майстерності не знадобилося, Блек був ідеальним.
Звісно ми примчали першими. Я зістрибнула на землю, але вже за декілька хвилин поруч був і Айрон. Мочки взяв поводи з моїх рук і повів обидвох коней під дерево. 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 23 24 25 ... 29
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Програне парі, Аріна Спел», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Програне парі, Аріна Спел"