Читати книгу - "Знайомство у клубі, а після несподівана вагітність, Ганна Корт"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я зірвалася. Ось так легко й просто піддалася секундному бажанню поцілувати, а далі все в тумані. Бажання накрило з головою нас обох. Я забула про все на світі та про всіх. Просто віддалася власним бажанням і відчуттям. Шкодувати вже пізно тому я вирішила просто йти далі. Хай буде, що буде!
Мені з ним добре і йому зі мною теж, хіба це головне? Тим паче у нас скоро народиться спільне малятко.
Ці три дні я тільки те й робила що уникала Антона та всіма можливими способами ігнорувала та намагалася вгамувати потяг до нього. Я вже звикла до розмов з ним до його обіймів коли сумно, за його таким гарячим тілом.
І цієї ночі отримавши можливість знову отримати те чого так не вистачало і навіть більше я просто ніби збожеволіла і втратила над собою контроль. Мені скільки б я не брала всього було мало я хотіла більшого і я його отримала.
З самого моменту пробудження з мого обличчя не сходила усмішка. Накинувши на себе атласний халатик я вийшла з кімнаті. За вікном тільки світало, а Саша вже сидів і пив каву на кухні. Помітивши мене хлопець якось дивно заусміхався. Я спочатку не зрозуміла причини такої реакції.
— Доброго ранку! — привітався хлопець оглянувши мене з ніг до голови, а після хмикнув і його усмішка стала ще ширшою.
— Доброго! — привіталася у відповідь трохи насторожившись.
— Як спалося? — запитав хлопець ховаючи обличчя за кружкою та я по очах бачу що він чимось розвеселений.
І нарешті до мене доходить. У вечері коли ми зайшли в кімнату Саші ще вдома не було. Я сама починаю усміхатися.
— Доброго ранку! — з кімнати виходить задоволений як кіт Антон.
— Доброго! Як нічка минула?
— Як давно ти вдома? — запитую я розуміючи що він чув.
— Достатньо довго! — відповідає Саша.
— Ото значить ти й сам усе прекрасно розумієш чого тоді тут нам допит влаштовуєш? — троки психанувши гримнула я.
А самій соромно! Обличчя почервоніло, а щоки від усмішки уже болять. Вальяжною ходою до мене підходить Антон й злегка обіймає за талію.
— Гаразд, гаразд! Я мовчок. Але ще одне питання я все ж задам. То ви тепер офіційно разом чи як? — хихикаючи запитав Саша.
Міні від його питання стало не по собі а на додачу несподівано стався приступ рвоти. Після обіймів з туалетом я скидаючись на сильне бажання поспати пішла в кімнату так і не давши відповідь на запитання.
Через кілька хвилин у ліжко ліг Антон. Хлопець обійняв мене зі спини.
— Ти так і не відповіла на запитання, — тихо пробурмотів біля мого вуха хлопець.
Я чесно не знала що відповісти на запитання тому просто вдала що вже сплю. В середині було якось не спокійно. В голові знову почалися роїтися різного типу думки. А серце швидко билося в грудях і давало надію на краще. Відчуваючи приємне тепло та втому незабаром я заснула вслід з Антоном сопіння біля вуха якого стало мені колисковою.
Зранку я прокинулася в ліжку сама на годиннику показує опів на дев'яту ранку. Вставши з ліжка йду до кухні. У квартирі тихо заглядаю у кімнату Саші там порожньо. Схоже я знову залишилася сама у дома без можливості вийти з квартири.
Хоча чому? Вийти я можу, але зайти потім наврядчи. Я живу в Антона у квартирі вже тиждень. За цей час нічого не сталося. Стас так і не з'явився, а мав би. Якщо справді вирішив дати про себе знати. Тому я всерйоз задумалася над переїздом назад до себе додому. В гостях добре, а дома краще.
Випивши чаю я пішла збирати свої речі. Страх давно зник як і дурне передчуття тому я справді не розуміла реакції Антона на мою новину про повернення додому.
— ТИ нікуди не поїдеш! А якщо цей навіжений прийде? — вкотре повторював розлючений Антон.
Наша розмова тривала вже понад тридцять хвилин, і двадцять з них вона була на підвищених тонах ми кричали одне на одного намагаючись кожен довести свою точку зору. Знову! Я помилилася думаючи що тепер все буде добре хоча б тимчасово, але ні. Я звикла сама вирішувати за себе, бо я краще знаю що для мене ліпше. Та Антон цього не розумів і не помічав. Чомусь він вирішив що в праві вирішувати за мене. Під кінець я не витримала і сказала.
— Хто ти такий? щоб вказувати мені куди я можу йти, а куди ні!? Правильно ти ніхто в моєму житті. — на емоціях викрикнула я.
— Я батько дитини яку ти носиш під серцем! — викрикнув у відповідь хлопець.
— Отож-бо! Єдине що тебе тримає біля мене це довбане відчуття обов'язку перед дитиною. Не будь його не було б й мене зараз у твоєму житті й у цій квартирі, — я не кричала, а говорила спокійно з ноткою гіркоти у голосі.
— Це не правда! — заперечив Антон
— Неправда!? — перепитала я. — А яка ж тоді правда? Тільки не кажи що закохався в мене з першого погляду. І що в нас щось було б якби я не завагітніла. Не кажи що потім шукав мене, — хлопець мовчав. У його очах я побачила щось схоже на відчай. — Бувай! — кинула я на останок й повернулася аби піти геть з квартири.
Й побачила на порозі шокованого Сашу і ще трьох хлопців позаду нього В одному із них я впізнала нашого колишнього однокласника Вітю. Протиснувшись між ними я покинула квартиру. Швидко увійшла у ліфт натисла потрібну кнопку, двері зачинилися і я спустилася на перший поверх. Потім швидко сіла у своє авто й уже з годину я була у себе в дома розбирала речі.
Настрою не було зовсім. Дорогою я зупинила авто аби просто поплакати. Це вже не перша наша сварка яку провокувала я через свої принципи та гордість. Та нічого з собою вдіяти я не могла. Я намагалася звикнути до квартири Антона та мені це так і не вдалося. Не раз вночі я прокидалася від туги за своїм домом. Так пройшло дуже мало часу та я більше так не могла.
Погіршували ситуацію незрозумілі стосунки з Антоном мої почуття до нього та його до мене. Можна поговорити і я чесно хотіла це зробити та не вийшло. Я боюся почути відповідь на запитання.
Відповідь на своє я уже знаю. Я закохалася у нього. Швидко, сильно і безповоротно. Я раніше не вірила в кохання з першого погляду та схоже саме воно зі мною і трапилося.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Знайомство у клубі, а після несподівана вагітність, Ганна Корт», після закриття браузера.