Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри, Роберт Лоуренс Стайн 📚 - Українською

Читати книгу - "Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри, Роберт Лоуренс Стайн"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри" автора Роберт Лоуренс Стайн. Жанр книги: 💙 Бойовики / 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 32
Перейти на сторінку:
камеру на Джоуї.

- Не роби цього, - перебив Пташка, несамовито розмахуючи руками.

- Чого б це ні? - запитав Джоуї.

- Тому що від твого обличчя лінзи лопнуть, - відповів Пташка, нервово сміючись.

- Ти дуже смішний, - саркастично сказав Джоуї, загрозливо звужуючи очі та зробивши риси обличчя жорсткішими. - Хочеш, щоб ця дурна посмішка залишилася назавжди?

Він підняв великий кулак.

- Я знаю цього хлопця, - сказав Міккі Джоуї, показуючи на Пташку. - Вважає себе крутим та смішним.

Обидва хлопці пильно втупилися в Пташку, намагаючись налякати його.

Той важко проковтнув. Зробивши крок назад, наштовхнувшись на трибуни.

- Ні, я не хочу, - тихо сказав він. - Я не думаю, що я з крутих.

- Обличчя в тебе схоже на те, у що я вчора вступив, - сказав Джоуї.

Вони з Міккі розреготалися, заливаючись пронизливим гієнським сміхом і даючи один одному п'ять.

- Слухайте, хлопці. Мені дуже потрібна камера, - сказав Грег, простягаючи руку, щоб забрати її. - Вона все одно нікуди не годиться. Вона зламана. І вона мені не належить.

- Так, ну звісно. Зламана, - додав Майкл, кивнувши головою.

- Вірю. Я повірив, - саркастично сказав Міккі. - Давай просто перевіримо.

Він знову підняв камеру і направив її на Джоуї.

- Справді, хлопці. Мені потрібно її повернути, - відчайдушно сказав Грег.

«Якщо вони зроблять знімок», зрозумів Грег, «вони можуть відкрити її секрет. Що її фотки показують майбутнє, показували лише погані речі, що потім трапляються з людьми. Що камера ніби передбачала злом. Можливо, вона навіть спричиняла це зло!»

- Скажи «сир», - наказав Міккі Джоуї.

- Просто клацни вже цією дурною штукою! - нетерпляче відповів Джої.

«Ні!», подумав Грег. «Я не можу цього допустити. Я повинен повернути камеру в будинок Коффманів.»

Імпульсивно Грег стрибнув уперед. З криком він вирвав камеру з рук від обличчя Міккі.

- Якого біса! - здивовано скрикнув Міккі.

- Тікаймо! крикнув Грег до Пташки й Майкла.

І, не кажучи більше ні слова, троє друзів розвернулися і побігли безлюдним дитячим майданчиком у сторону своїх домівок.

Серце калатало в грудях. Грег міцно стиснув камеру і побіг так швидко, як тільки міг. Його кросівки стукотіли по сухій траві.

«Вони нас зловлять», думав Грег, задихаючись, поки він мчав до вулиці. «Вони зловлять нас і поб'ють. Вони збираються забрати камеру. Ми покійники. Нам кабзда!»

Грег і його друзі не оберталися, поки не опинилися на протилежному боці вулиці.

Шумно дихаючи, вони озирнулися  і лише тоді з полегшенням вигукнули.

Джої та Міккі навіть не зрушили з місця біля трибун. Вони не погналися за ними. Вони стояли, притулившись до трибун, і сміялися.

- Побачимося пізніше, хлопці! - гукнув їм услід Джоуї.

- Ага. До зустрічі, - крикнув Міккі.

Вони обидва знову розреготалися, наче сказали щось дуже смішне.

- Мало не попались, - сказав Майкл, все ще важко дихаючи.

- Вони не жартують, - сказав Пташка, виглядаючи дуже стурбованим. - Вони зловлять нас пізніше. Ми покійники.

- Це просто балачки. Це просто багато пустих балачок в повітря, - спробував заспокоїтись Грег.

- Невже?-  Майкл майже заплакав. - Тоді чому ж ми так бігли?

-Тому, що ми запізнюємося на вечерю, - пожартував Пташка. – Ладно, бувайте, хлопці. Я ще встигну, якщо не поспішатиму.

- Але ж камера... - запротестував Грег, все ще міцно стискаючи її в одній руці.

- Вже пізно, - сказав Майкл, нервово проводячи рукою по своєму рудому волоссю.

- Так. Доведеться зробити це завтра або ще колись, - погодився Пташка.

- Тоді ви, хлопці, підете зі мною?-  нетерпляче запитав Грег.

- Е-е... мені вже час йти, - не розбірно відповів Пташка.

- Мені теж, - швидко сказав Майкл, уникаючи погляду Грега.

Усі троє повернули свої погляди на дитячий майданчик. Джої та Міккі зникли. Напевно, пішли тероризувати інших дітей.

- Пізніше, - сказав Пташка, ляснувши Грега по плечу, коли той розвернувся, щоб підти геть. Троє друзів розділилися, побігли в різні боки через газони та під'їзні шляхи, прямуючи додому.

Грег пробіг увесь шлях до свого подвір'я, перш ніж згадав про знімок, який він запхав у кишеню джинсів.

Він зупинився на під'їзній доріжці й витягнув його.

1 ... 23 24 25 ... 32
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри, Роберт Лоуренс Стайн», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри, Роберт Лоуренс Стайн"