Читати книгу - "Кляті вечорниці, Герцог Фламберг"

Тихенько вставши з ліжка, Мстислав обережно підійшов до вікна. Місячне світло озарювало подвір'я, відкидаючи довгі тіні від дерев. І ось тоді він побачив це. Біля дверей стояла постать, але це була зовсім не людина. Це був мертвяк, його обличчя було бліде і воскове, очі запалі.. Він був одягнений у старий поношений одяг, який висів на ньому лахміттями. Руки мертвяка були витягнуті вперед, його пальці відчайдушно шкребли по дерев'яних дверях, ніби намагаючись прорватися всередину.

Мстислав відсахнувся від вікна, з жахом спостерігаючи за цією жахливою картиною. Він схопив свою шаблю, що висіла на стіні, і міцно стиснув її в руці. Серце його калатало в грудях, як божевільний голуб. Він розумів, що зараз йому доведеться зіткнутися з чимось незрозумілим і страшним.

Мстислав глибоко вдихнув, намагаючись заспокоїти серце, що шалено билося в грудях. Зібравши всю свою волю в кулак, він повільно підійшов до дверей і різко відчинив їх. Перед ним постала жахлива картина: мертвяк, з виряченими очима і відкритим ротом, стояв прямо на порозі. Його обличчя було бліде і воскове, нагадуючи стару маску, а з рота висіла мокра бавовняна нитка.

Не гаючи часу, Мстислав вдарив ногою по ногах нежиті. Той, спіткнувшись, відлетів назад і впав на землю, піднявши хмару пилу. Скориставшись моментом, Мстислав кинувся вперед і з усієї сили вдарив шаблею по руці мертвяка. Сталевий клинок легко розсік гнилу плоть, і рука відлетіла вбік, фонтан зловісної чорної крові бризнув на дерев'яну підлогу.

Мертвяк закричав глухим, хрипливим голосом, що нагадував скрип іржавого заліза, і кинувся на Мстислава. Бій був жорстокий і кровопролитний. Мстислав відбивався як лев, відчайдушно намагаючись захистити себе. Шабля блищала в місячному світлі, відсікаючи шматки гнилої плоті. Мертвяк, не відчуваючи болю, знову і знову кидався на Мстислава, намагаючись вхопитися за нього своїми мерзлими руками.

Кімнати будинку наповнилися гучними криками і стогонами. Мстислав відчував, як сили його покидають. Руки німіли від напруги, а дихання перехоплювалося. Повітря було наповнене різким запахом крові та гниття. Але він не міг здатися. Адже від цього залежало не тільки його життя, а й життя його сестри та всіх мешканців села.

З останніх сил Мстислав завдав смертельного удару. Шабля прошила мертвяка наскрізь, і він, зі стогоном, впав на землю, нерухомо розпластавшись. Тиша, що настала після битви, була напруженою і незручною. Мстислав стояв посеред кімнати, весь у крові, дивлячись на бездиханне тіло свого противника. Перемога далася йому важко, але він вижив.

Втомлений, але сповнений рішучості, Мстислав вийшов з хати. Свіже передранкове повітря прохолодило його розпечене чоло. Село ще спало, занурене в тишу. Тільки де-не-де прокидалися півні, сповіщаючи про початок нового дня. Мстислав озирнувся навколо. Може, йому вдасться знайти хоч якісь сліди інших нежиті?

Йдучи по центральній вулиці, він напружив усі свої почуття. Раптом, з-за рогу з'явилася страшна постать. Ще один мертвяк, повільно рухаючись в напрямку будинку Марусі. Серце Мстислава стиснулося. Він любив Марусю всім серцем, хоча вона відповідала йому не взаємністю. Але навіть така думка не могла затьмарити жаху, який він відчував, бачачи, як нежить прямує до її оселі.

Не вагаючись, Мстислав кинувся назустріч мертвяку. Бій повторився, але цього разу Мстислав був готовий. Він знав, що чекати від нежиті, і тому його атаки були більш точними та жорстокими. Зрештою, мертвяк впав, нездатний більше чинити опір.

Мстислав оглянувся навколо. Село було спокійне, але в повітрі витало відчуття небезпеки. Він вирішив, що мусить простежити за селом до самого ранку. І так він провів кілька годин, ховаючись у тіні хат і стежачи за тим, щоб ніхто з нежиті не наважився знову з'явитися.

Втомлений і виснажений, Мстислав повернувся додому під перші промені сонця. Його очі горіли від неспання, а тіло ломило від напруги. Але головне – село було в безпеці. Принаймні, поки що.

Ввійшовши до хати, Мстислав одразу помітив, що сестри Лізи ще немає. Тривога знову охопила його. Куди вона могла подітися? Він пошукав її в усіх кімнатах, але марно. Втомлений, він упав на ліжко і заснув. Сон його був неспокійним, йому снилися мертвяки, які переслідували його по темних вулицях. Прокинувся він лише опівдні, відчуваючи себе розбитим і знесиленим.