Читати книгу - "Сила тяжіння, Калашнікова Лідія"

Містер Дрінквотер не говорив нічого про потенційне сватання, проте був дуже милим і не обділяв дівчину своєю увагою. Через два тижні після знайомства він розповів їй про своє найбільше захоплення.

-Я люблю дивитися бої без правил. Часто роблю ставки й заробляю.

Лінда нічого не знала про це, проте зробила вигляд, що їй дуже цікаво. Якщо містер Дрінквотер не одружиться з нею, знайти іншу заміну Рональду буде важко.

-Може, ви якось сходите зі мною? На одну з битв?

Лінда не хотіла й не цікавилась цим, проте знала, що чоловікам подобається, коли жінки розділяють їхні інтереси. Тому й погодилась, попередньо запитавши дозволу в батька.

Як виявилось, у боїв без правил було достатньо прихильниць серед жінок і дівчат. Вони активно закладали гроші, гомоніли й оговорювали борців. Лінда не слухала й просто роздивлялася стелю та стіни того місця, де це відбувалося.

До того моменту, доки не почався бій.

Він проходив на рингу - так називав той невеликий майданчик містер Дрінквотер. Перед початком першої битви кремезний чоловік із бородою оголошував учасників. Усі навколо кричали, почувши якесь з імен.

Лінда не слухала. Вона саме вивчала стелю й робила вигляд, ніби їй дуже цікаві коментарі, які містер Дрінквотер відпускає на адресу борців. Вона тільки зрозуміла, що він мав своїх фаворитів і постійно закладав гроші.

Бій почався. Містер Дрінквотер остаточно зосередився на ньому.

Лінда машинально позирнула на ринг.

І не повірила своїм очам.

Гаррі було одинадцять, коли його вперше дуже сильно відлупцювали вуличні хлопці. Він не міг дати їм здачі, як і Алекс, бо вони обоє були худими й не вміли захищатися. Тоді Гаррі вирішив це змінити.

Тільки на відміну від Алекса, він переслідував мету не просто навчитися захищатися. Він хотів, що ніхто з хлопців на вулиці не чіпав його. Він прагнув стати не просто сильним, а викликати страх у своїх потенційних суперників.

Гаррі вдалося цього досягти після довгих і виснажливих занять у вчителів, яких вони з Алексом знайшли в шинку. Навчившись усьому, він відразу провчив усіх своїх кривдників, і відтоді вони, й усі інші, боялися його. Ті, хто його знав, не намагалися з ним сперечатися. А хто не знав і робив це - як, наприклад, злодії, що напали на Лінду - отримували по заслугах.

Гаррі став сильним не лише для того, щоб викликати страх у потенційних кривдників та мати авторитет серед інших хлопців. Два роки тому він дізнався, що на цьому можна заробляти непогані гроші. А саме - якщо податися в бої без правил, виступати від імені представника й перемагати.

Спочатку це ремесло коштувало йому кількох зламаних ребер і болючих синців, проте з часом їх ставало все менше, а перемог - більше. Зараз Гаррі приділяв цьому один день на тиждень, коли збиралося багато людей. Ніхто не знав про це його таємне захоплення, окрім Алекса, й він нікому не збирався розповідати.

Це був один зі способів для досягнення мети. Й навіть тепер, коли ціль змінилася й набула обрисів конкретної людини, він не відмовився від цього заняття.

Лінда спостерігала за Гаррі широко розплющеними очима.

Вона ніколи не бачила його без сорочки. І ніколи - таким жорстоким і сильним. Здавалося, він міг би переламати своєму суперникові хребет, і публіці навколо, та й йому самому, це подобалося.

Але Лінді ні. Вона боялась не лише такого Гаррі, якого бачила, але й за нього, бо ніколи не думала, що людину можуть так сильно бити, й при цьому вона стоятиме на ногах.

Містер Дрінквотер щось захоплено бурмотів, але дівчина не слухала. Їй було боляче від того, що Гаррі дозволяв себе бити. І навіщо він це робив? Вона навіть не усвідомила, що він переміг свого суперника, бо більше не могла того бачити.

Коли бій закінчився, Лінда кинула захопленому містерові Дрінквотеру, що має йти, й попрямувала саме в той бік, куди пішов Гаррі.

Або ні - побігла. Вона точно не знала, що саме хоче зробити й сказати, проте ноги несли її туди.

Пробігши невеликим коридором, дівчина наткнулась на сірі й непримітні двері та штовхнула їх.

І зіткнулась із Гаррі. Тільки він досі був без сорочки.

Від нього пахло потом і кров’ю, але дівчині це чомусь сподобалося. Вона збагнула, що ледве стоїть на ногах, а її рот наповнюється слиною.

-Міс Райт?

Гаррі аж відскочив. Так, ніби побачив щось дуже бажане, і в той ж час несподіване.

Минуло ще кілька секунд, доки Лінда зрозуміла, що дивиться на хлопця, відкривши рота. Вона навіть дихати вільно не могла, бо який же він…привабливий.

-Е…ви що тут робите? - Гаррі відразу зробився звичайним і добре знайомим, проте Лінда не могла видавити з себе жодного слова.

Тут з’явився Алекс із пляшкою води. Він побачив дівчину й собі завмер на місці, відкривши рота.

-Е…Знайомтесь - Гаррі почав говорити, бо почувався так, наче його знову били - Це - Алекс. Александр. Баттерст. Мій друг. А це…міс Райт.

-О…- Алекс витріщив очі й багатозначно позирнув на друга, а потім на дівчину - Вітаю, міс.

-Ві…Вітаю - сказала Лінда. Вона не могла відірвати очей від Гаррі, все інше більше не існувало.

-Ну…то я піду - сказав Алекс другові - Чекаю на тебе на вулиці.

Він пішов, і до Гаррі дійшло, що вони з Ліндою самі, а він виглядає не дуже…

-Відверніться, міс - він чи то попросив, чи то просто сказав. Вона не мала би бачити його без одягу. Ну, майже без нього, але все одно.

Його хоробрість і бажання перемагати відразу зникло. Якого біса вона була тут?

Лінда відвернулась, і Гаррі не встиг побачити, як вона почервоніла.

-Це…Освальд запросив мене - проговорила дівчина повільно. Вона не могла скинути з себе заціпеніння - Він…йому таке подобається.

-Освальд - пробурмотів Гаррі, витираючи з себе кров - Гарне ім’я.

Він хотів додати щось уїдливе, бо шок від несподіваної появи дівчини змінювався злістю.

То ось чому вона була тут! І буде й надалі, якщо цей Освальд перехопить ініціативу в Рональда.