Читати книгу - "Присягнись, що ти мій, Поліна Ендрі"

Я тягну Блейка за краватку і притискаюся до його губ, чекаючи реакції у відповідь. Але він завмер, не відповідає на поцілунок. На мить моє серце завмирає — що, якщо я помилилася? Що, як це було занадто?

Але раптом відчуваю, як він перехоплює ініціативу. Його рука лягає на мою талію, міцно, але без тиску. Ще мить, і його губи відповідають мені з несподіваною пристрастю. Я здригаюсь від цієї зміни, від того, як він, здавалося б, стриманий, раптом відпускає себе. Моя голова паморочиться, коли я відчуваю його силу та впевненість. Це не просто поцілунок — це контроль, і в цьому контролі є щось зачаровуюче.

Але так само різко, як це почалося, він відсувається. Я розплющую очі і бачу його погляд — напружений, майже відсторонений. Його дихання трохи збите, але він тримає себе в руках.

- Елайно... - Він вимовляє моє ім'я тихо, але в його голосі відчувається глибокий подив. — Що ти робиш?

Я видихаю, відчуваючи, як накочує хвиля розгубленості. Він дивиться на мене пильно, його очі наче пронизують. Я намагаюся утримати його погляд, але відчуваю, як напруга зростає.

— А як ти думаєш? — кажу, відчуваючи, як голос трохи тремтить, але намагаюся триматися впевнено.

Його очі темніють, і перш ніж я встигаю усвідомити, що відбувається, він нахиляється і знову цілує мене. Цього разу все відбувається швидше, пристрасть спалахує миттєво. Його поцілунок стає ще більш інтенсивним, жадібним, ніби всі бар'єри руйнуються. Я відчуваю, як він різко хапає мене за талію, і тихий звук зривається з його губ, коли він розвертає мене, притискаючи до столу. Все відбувається так швидко, що я не встигаю зрозуміти, що відбувається, поки не чую гучний стукіт і брязкіт - графин з водою падає на підлогу і з оглушливим тріском розбивається на шматки.

Ми обидвоє зупиняємось, важко дихаючи, наші губи на мить завмерли в міліметрі одне від одного. Я не можу відірвати погляд від його очей — вони сповнені чогось глибшого, але я поки що не можу зрозуміти, чого саме. Спробувати я так і не встигаю, бо нас вириває з цього моменту голос Сари, що лунає з глибини будинку.

- Тату, це ти?

Я бачу, як Блейк швидко збирається, він робить крок назад і прочищає горло, нервово поправляючи вузол краватки, ніби вона раптом стала тісною. Його обличчя вже не те - він знову зібраний, стриманий, як завжди.

— Я... мені треба в душ, — його голос звучить хрипко, але він намагається повернути контроль.

Блейе дивиться на мене ще секунду, ніби намагаючись щось сказати, але зрештою лише коротко киває і розвертається, йдучи з кухні. Я чую, як його кроки швидко віддаляються, а потім з ванни лунає звук шуму. Душ увімкнувся на повну, і якимось чином я ясно чую, як вода потужним потоком б'є об плитку.

Я залишаюся сама на кухні, важко дихаючи. Стук серця відгукується у вухах, перекриваючи човгаючі кроки Сари, яка здається прямує вже сюди. Я знаю, що маю зібратися, але не виходить. Що тільки що відбулося?