Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Заборонені чари 📚 - Українською

Читати книгу - "Заборонені чари"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Заборонені чари" автора Олег Євгенович Авраменко. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 138
Перейти на сторінку:
Стеніславе. Я часто помічав у твоєму погляді невисловлене прохання: чому б мені не спровадити Михайла до пекла, де чорти його вже зачекалися. Зізнаюсь, що часом мене долала така спокуса. І не стану виправдовуватися обов’язком лікаря перед пацієнтом, бо я збирався умертвити Михайла після закінчення тієї бездарної війни зі Свереґом — Рада вважала цей момент найвдалішим для обрання твого батька імператором. Та коли князь Всевлад загинув, ми ухвалили прямо протилежне рішення: Михайло мусить жити так довго, як це взагалі можливо, і останні три роки я раз по раз буквально витягав його з могили. Але до нескінченності так тривати не могло. Зрештою його орґанізм не витримав, і він помер тихо, без мук, так і не прокинувшись після чергового нападу. Звичайно, було б бажано затягти його агонію ще на кілька років. Утім, так чи інакше, свого ми досягли.

— Тобто, — збагнув Стен, — ви чекали, щоб я подорослішав?

— І не тільки цього, — сказав Стоїчков. — Тепер Чеслав добрав смаку верховної влади і ладен на все, аби втримати її. Якраз до цього ми прагнули.

— За нашою інформацією, — підхопив Дражен Івашко, — Чеслав має намір відразу після батькового поховання проголосити себе імператором, спираючись на підтримку прихильних до нього князів та значної частини населення Східного Немету й Північного Помор’я. За останні чотирнадцять років тамтешні мешканці звикли, що Чеслав править ними, і його самовільне коронування сприймуть за цілком природну річ. Він же, в свою чергу, не дуже сподівається захопити владу в усьому Західному Краї й цілком задовольниться центрально-східними та північними теренами Імперії.

— Фактично, — продовжила Зарена Шубич, — Чеслав планує те ж саме, що й ми — поділ Імперії на кілька королівств. Він ладен укласти мирову угоду з найвпливовішими князями заходу, півдня та південного сходу і, в обмін на їхню підтримку, надати їм усю повноту влади в реґіонах. Проте нас, Конорів, це не влаштовує. Розділ Імперії слід ретельно підготувати і провести з таким розрахунком, щоб на чолі новоутворених королівств стали чоловіки з нашого роду. Тому ти, Стеніславе, виступиш проти Чеславових зазіхань і очолиш боротьбу за єдність держави. А коли скинеш узурпатора і врятуєш від розпаду Імперію, князі будуть змушені проголосити тебе новим імператором. Вони просто не матимуть іншого вибору.

Стен так і завмер з роззявленим ротом.

Вражений Флавіан пробурмотів:

— Оце так-так! — Він похитав головою. — А я ще вважав себе спритним інтриґаном. Куди мені до вас!..

Розділ 7
Викриття

Маріка поверталася додому в чудовому настрої. Вже давно минули часи, коли після Алісиних обіймів вона почувалася ніяково, тепер ніщо не затьмарювало її спогадів про ці чарівні й захопливі хвилини. Єдино Маріка шкодувала, що вони так рідко бувають удвох… Та це нічого. Скоро все зміниться.

Маріка твердо вирішила нікуди не їхати з Мишковича. Навіть якщо Стен викине з голови дурну думку про Златовар і збереться до Лютиці виборювати королівський титул, вона однаково залишиться вдома і, за братової відсутності, зможе частіше відвідувати батька та Алісу. А думка про майбутнє з’ясування стосунків зі Стеном нітрохи не лякала її, лише розпалювала азарт. Маріка вже звикла, що брат зазвичай поступається їй у суперечках і вже наперед смакувала свою чергову перемогу — тим більше приємну, що наразі йшлося не про якісь там дитячі витребеньки, а про дуже серйозні й важливі речі.

Вийшовши з порталу, Маріка негайно деактивувала його й запалила в кабінеті маґічний світильник, бо було ще досить темно. Потім повернулася до стіни й поправила ґобелен, щоб він висів так, як завжди. Тепер їй залишалося сходити до ґардеробної, зняти і сховати тамтешній одяг разом з ляльковою головою, що заміняла її в ліжку, натомість лягти самій і, може, трохи подрімати, поки покоївка прийде її будити.

Маріка рушила була до дверей, аж раптом вони самі розчинилися, і на порозі з’явився Стен. Круглими від подиву очима він витріщився на сестру, а вона, впустивши з переляку сумочку, розкрила рота в беззвучному скрику.

— Ти?.. — через силу витиснув з себе брат. — Заради Отця! Що в тебе за вбрання?

Маріка приречено зітхнула.

„От і все,“ — сумовито подумала вона. — „Погралися й годі…“

Тим часом Стен підійшов до неї ближче і з ніг до голови зміряв її прискіпливим поглядом.

— Паскудство! — виніс він остаточний вердикт.

— Тобі справді не подобається? — запитала Маріка, відчайдушно намагаючись зберегти гарну міну при поганій грі.

— Це ж непристой… — Тут Стен осікся. — Але стривай! Як ти тут опинилася? Я вже цілу годину чекаю в твоїй спальні, і ти не могла… — Він знову замовк і втупився поглядом у ґобелен. — Хай йому чорт! Невже?..

Стен відсунув сестру вбік, підступив до ґобелена, відхилив його й торкнувся долонею до зовнішнього контуру. Маріка похнюпилася. Останній шанс ще якось викрутитися, не розкриваючи таємниці порталу, було втрачено. Вона сама його згаяла, розгубившись.

„А бодай мене покорчило!“ — подумки вилаялася Маріка. — „Треба було влаштувати істерику, відволікти його увагу. А тепер… Усе, гаплик!“

Брат, хоч і чекав на неї в спальні, не відчув, як портал працював, бо спеціально не прислуховувався. Також він жодним маґічним чином не міг визначити, коли востаннє ним користувалися, оскільки не мав до нього доступу. А Маріка вміла переконливо брехати і, напевно, змогла б придушити в самому зародку братові підозри щодо порталу — якби не одна неприємна обставина. Під час переходу камені в арочній частині відчутно нагрівалися й охолонути ще не встигли.

— Отакої! — Стен прибрав руку з каменів, повернувся до Маріки, взяв її за підборіддя й пильно подивився їй в очі. — Хто налаштував на тебе портал?

— Ніхто. Я… я сама…

— Сама? — недовірливо перепитав брат. — Як це?

— Не знаю. Правда не знаю. Можливо, коли

1 ... 23 24 25 ... 138
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заборонені чари», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Заборонені чари"