Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Карти на стіл 📚 - Українською

Читати книгу - "Карти на стіл"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Карти на стіл" автора Агата Крісті. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 56
Перейти на сторінку:
це те, чого я хочу, – сказала Енн. Вона простягла руку. – Дуже дякую вам, місіс Олівер. Я рада, що ви завітали сьогодні.

– Що ж, якщо така ваша воля, то тут нема про що більше говорити, – весело проказала письменниця. – Я в будь-якому разі не збираюся сидіти склавши руки. Бувайте, голубонько. Заходьте до мене в гості в Лондоні, якщо передумаєте.

Жінка сіла в машину, завела мотор і почала від’їжджати, радісно помахавши дівчатам рукою на прощання.

Раптом Рода кинулася до автомобіля й заскочила на підніжку.

– А те, що ви сказали про «заходити до вас у гості», – проговорила вона на одному подиху, – це стосується лише Енн чи мене також?

Місіс Олівер натиснула на гальма.

– Звісно ж, я мала на увазі вас обох.

– О, дякую вам. Не зупиняйтеся. Я, мабуть, якось навідаю вас… Є дещо… Ні-ні, не зупиняйтеся, я можу зіскочити.

Дівчина так і зробила, помахала гості рукою й побігла назад до брами, де стояла Енн.

– Що, заради всього святого, ти..? – почала та.

– Хіба ж вона не диво? – запитала захоплена Рода. – Мені вона так подобається. А ще в неї були різного кольору панчохи. Ти помітила? Я впевнена, що вона страшенно розумна. Тут без варіантів. Як же ж інакше вона могла написати всі ці книжки? От би було чудесно, якби вона першою розкрила цю справу, і тоді поліція і всі решта просто роти б пороззявляли.

– Навіщо вона сюди приїжджала? – запитала Енн.

Рода втупилася в подругу поглядом своїх широко розплющених очей.

– Сонце, вона ж тобі казала…

Енн лише відмахнулася рукою.

– Треба повертатися всередину. Я зовсім забула, що залишила його там самого.

– Майора Деспарда? А він надзвичайно симпатичний чоловік, правда ж, Енн?

– Гадаю, що так.

Дівчата попрямували стежкою до будинку.

Майор Деспард стояв біля каміна, тримаючи чашку з чаєм у руці.

Енн почала було вибачатися за те, що залишила його самого, але він зупинив її.

– Міс Мередіт, я хочу пояснити, чому так раптом звалився вам як сніг на голову.

– Ох, але…

– Я сказав, що проїжджав повз. Але це не зовсім так. Я прийшов до вас у справі.

– Звідки ви дізналися мою адресу? – повільно запитала Енн.

– Від суперінтенданта Баттла.

Він побачив, як від згадки цього імені дівчина трохи знітилася.

Тоді гість продовжив швидким темпом:

– Баттл зараз прямує сюди. Я випадково побачив його на вокзалі Паддінґтон. Тоді я сів у машину й примчав до вас. Я знав, що запросто випереджу потяг.

– Але навіщо?

Деспард завагався буквально на секунду, а тоді відповів:

– Не сприйміть за нахабність, але в мене склалося враження, що ви, як то кажуть, «сама-самісінька на білому світі».

– Вона не сама, у неї є я, – втрутилася Рода.

Деспард швидко кинув погляд на Роду, вподобавши її дещо хлопчачу, але красиву постать, яка спиралася об камінну поличку й ковтала кожне його слово. З них вийшла б гарна пара.

– Я не маю жодного сумніву, що ви найвідданіша подруга, про яку міс Мередіт могла лише мріяти, – ввічливо сказав він. – Але я подумав, що за певних незвичних обставин підтримка людини, яка має трохи житейської мудрості, не буде зайвою. Відверто кажучи, ситуація така: міс Мередіт перебуває під підозрою у скоєнні вбивства. Те саме стосується й мене, і ще двох людей, які були з нами в кімнаті того вечора. Це не дуже приємна ситуація, і вона тягне за собою певні труднощі та небезпеки, про які хтось такий молодий і недосвідчений, як ви, міс Мередіт, може й не здогадуватися. На мою думку, вам слід звернутися до дуже хорошого адвоката й покластися на нього. Можливо, ви вже так і зробили?

Енн Мередіт похитала головою.

– Я навіть не думала про це.

– Так я й знав. Може, маєте якусь надійну людину в Лондоні?

Енн знову похитала головою.

– Та я не можу сказати, що мені коли-небудь узагалі був потрібен адвокат.

– Є містер Бері, – озвалася Рода. – Але йому вже щонайменше сто два роки й він трохи тю-тю.

– Якщо дозволите дати вам пораду, міс Мередіт, то я б рекомендував звернутися до містера Майгерна, мого власного адвоката. Сама його фірма називається «Джейкобс, Піл і Джейкобс». Це професіонали своєї справи з колосальним досвідом роботи.

Обличчя Енн зблідло. Дівчина сіла.

– Це справді необхідно? – запитала вона тихим голосом.

– Я наполегливо рекомендував би вам так зробити. У таких справах бувають різного штибу юридичні підводні камені.

– А ці люди… вони дуже дорого коштують?

– Їхня вартість не має жодного значення, – сказала Рода. – З цим ми все владнаємо, майоре Деспард. Я вважаю, що ви маєте рацію. Енн потрібен захист.

– Гадаю, ціна за їхні послуги буде цілком прийнятною, – відповів Деспард, а тоді додав серйозним тоном: – Міс Мередіт, я справді думаю, що це буде розумним рішенням.

– Гаразд, – повільно проказала вона. – Якщо ви вважаєте це за потрібне, то я так і зроблю.

– Чудово.

– Це так люб’язно з вашого боку, майоре Деспард, – сердечно промовила Рода. – Справді неймовірно люб’язно.

– Дякую, – промовила Енн. Вона завагалася на мить, а тоді додала: – Ви казали, сюди прямує суперінтендант Баттл?

– Так. Але вам нема чого тривожитися. Це неминуча процедура.

– О, так, я знаю. Власне кажучи, я вже чекала на нього.

– Бідолашна, – не витримала Рода. – Ця ситуація її просто вбиває. Ну як так, чому все має бути так страшенно несправедливо?

– Не можу з вами не погодитися, – сказав Деспард. – Справжнє паскудство, що юна леді має бути втягнута у щось настільки жахливе. Той, хто бажав устромити ножа Шайтані в груди, міг би обрати якесь інше місце чи час.

– Як ви гадаєте, хто це зробив? Доктор Робертс чи та місіс Лоррімер? – прямо запитала Рода.

Слабенька усмішка ледь припідняла кутики Деспардових уст.

– Хто його знає. Може, то був і я.

– О, ні, ні, – скрикнула Рода. – Ми з Енн знаємо, що ви цього точно не робили.

Він подивився на них обох ласкавим поглядом.

Двійко милих дітей. Зворушливо сповнені довіри й чесності. Юна міс Мередіт – маленьке боязке дівча. Але нічого, Майгерн їй точно допоможе. Однак друга дівчина – справжній боєць. Він сумнівався, що вона так само занепала б духом, якби опинилася на місці своєї подруги. Деспард зробив висновок, що вони хороші дівчата, і хотів більше про них дізнатися.

Ось які думки стрельнули йому в голову, проте вголос він сказав таке:

– Ніколи не сприймайте нічого за чисту монету, міс Довз. Я не ціную людське життя так сильно, як його цінують більшість людей. Наприклад, я зовсім не поділяю всієї цієї істерії навколо

1 ... 23 24 25 ... 56
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Карти на стіл», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Карти на стіл"