Читати книгу - "Епоха слави і надії, Євгеній Павлович Литвак"

А далі послідувала його розповідь:

– "48 воїнів влади", якими керував мій батько – Азазель, не змогли виконати завдання Сатани. Їм треба було повернути велику зброю, але ні зброя, ні вони самі, не повернулися до Підземного Світу. Сатана віддав новий наказ знайти їх і покарати за зраду. Маркус, цей пес Сатани, отримав наказ вбити всіх до останнього, навіть їх сім'ї. Через двадцять років вони були знайдені. Азазель на той час, обзавівся дружиною і чотирма дітьми. З ними був лікар зі своїм дуже хворим сином.

Легеза прокашлявся і продовжив:

– Азазель до останнього моменту ні про що не підозрював. Коли їх всіх по одному знаходили в різних частинах світу, кожного піддавали тортурам і жорстоким покаранням. Де знаходиться Братство, вони не видали. Їх вбили. Трупи спотворили до повного невпізнання ударами зброї. До мого батька теж дісталися. Того дня вбили всю мою сім'ю і наближених людей. Своїм порятунком я зобов'язаний лікареві – другу сім'ї, що відправив на смерть власного сина, замість мене.

Хлопчик загинув заради того, щоб не засохнула остання гілочка легендарного роду Азазель і пам'яті всього загону "48 воїнів влади". Лікар, йдучи на таку жертву, рятував пам'ять – історію. Його син вже був приречений, але завдяки йому, я залишився живий. Кажуть, що ім'я, дане людині батьком, багато в чому визначає його долю. Чи не це врятувало четвертого і самого молодшого сина Азазель? Ім'я Легеза означає – "повернений до життя". Маркус вбив всіх, кого я любив.

– Я став тим, хто з часом втік від всіх і знайшов притулок у пітьмі. Я майже десять років провів в одиночній камері. Було багато часу для роздумів. Десять років без єдиної книги, так що в мене був час подумати. І ось, що я зрозумів: або ви щасливі, маючи мале, будучи вільним від зайвого, тому що щастя воно в середині вас, або у вас нічого не вийде. Я не виправдовую бідність. Я захищаю помірність.

Коли ви купуєте щось, ви платите за це не золотом, ви платите тим годинником власного життя, який довелося витратити, заробляючи ці монети. І тут ось в чому справа, за ці монети ви ніколи не купите собі життя, а життя проходить. І це просто жахливо витрачати своє життя і свободу таким чином!

– Тому тобі потрібен Сатана. – Підсумував Дітар.

– Адже ви знаєте, що Сатана знайшов місце, де знаходиться джерело безсмертя, але нічого не робите. Чому ви його не шукаєте?

Настала тиша. Легеза пройшов по кімнаті з келихом в руках, з якого так і не відпив ні краплі. Дітар спостерігав за його плавним рухом навколо присутніх. Всі ченці лежали головами вниз на столі. Кантрі чернець злякався, адже він слухав гостя настільки уважно, що і сам не пив.

– Вони мертві? Ти отруїв їх?

Подивившись уважніше, він побачив ознаки дихання і тоді він зрозумів, що в пляшках снодійне. Дітар подивився на свій келих, який стояв поруч наповнений по самі вінця.

– Ти доповнюєш мене. – Почав діалог Легеза.

– Ні. Ти – тварюка, що вбиває людей!

– Не говори, як всі – ти не такий! Хоча і хочеш ним бути. Зараз ти їм потрібен, а набриднеш – вони тебе викинуть. Їх принципи, їх Кодекс, це лише слова, що забуваються при першій небезпеці. Вони такі, якими світ дозволяє їм бути.

Вбивця повернувся до діри і зник за залишком стіни, не обернувшись, пішов тим же ходом, що привів його сюди. Дітар міг тільки спостерігати. Йти за ним самостійно небезпечно і безглуздо. Зараз, важливіше потурбуватися про братів, що позасинали на столі в бібліотеці.

Дітару довелося докласти немало зусиль, що б їх розбудити. Коли всі вже були при свідомості і потирали здивовані очі, забігли дозорні ченці.

– Викрали всі тибетські чаші, і Мріадр щось робив у старій кузні. – Почав говорити перший стражник.

– Магурана викрала Ханойські диски. Три голки дістати вона не змогла, а шістдесят чотири диски вона зняла з голок і понесла з собою. Вислідити їх нам не вдалося. – Додав інший дозорець.

Легеза не міг просто так прийти, це був його план. Розмова з ченцями була лише приводом, що б відвернути їх увагу. Дітар окинув все поглядом. Вони не могли ще толком зрозуміти, що ж сталося, але один з них все розумів ясно і чітко. Авраал зрозумів все, як тільки стражник відкрив рот.

Глава Братства зробив жест рукою і варта віддалилася. Ченці сиділи за столом і мовчали. Тільки що сталося немислиме. В їх будинок увірвалися грабіжники та вбивці, осквернивши своєю поведінкою святе місце. Це була межа, яку нікому не можна було переходити.

Суворий голос Нісана зазвучав у просторі:

– Оскільки вони сіяли вітер, то пожинати будуть бурю. – Він вказав пальцем на діру в стіні, де ще залишалися частини від зображення Ханоя і Азазель. – Склалося так, що в ченців у різний час були різні супротивники, сильні і слабкі, численні і розрізнені, гідні і не дуже. Але далеко не багатьох з них можна було зарахувати до ворогів ченців. Напевно, хтось запитає: "Чим же відрізняється ворог від супротивника"? Супротивника можна поважати, з ним можна домовлятися, він не перейде моральну межу вседозволеності.

Ворогові не можна вірити на слово, його не можна шкодувати або прощати. Ворог, як відомо, не дрімає і завжди, навіть місяць мине чи роки, готовий завдати удару в найнесподіваніший момент, по найціннішому, що має Монастир. Саме тому ворога треба бити. Бити до повного його знищення і ніяк інакше.

Найнебезпечніший – ворог внутрішній. Треба змиритися з простою істиною: щоб протистояти ворогові зовнішньому, необхідно, передусім, навести порядок у своєму "домі". Помилки потрібно виправляти, поки ще є кому. Хтось повинен почати діяти, взяти на себе відповідальність за майбутнє Монастиря. Наша сила в переконанні, що ми йдемо єдиною вірною дорогою, яка неминуче приведе до миру і взаєморозуміння.

Переймаючи на себе всю відповідальність за можливі тимчасові труднощі, які неминуче виникатимуть на шляху поставленої мети, із цього моменту заявляю: Кіан, Легеза і Панадій є нашими ворогами. І та запанує Братство єдине і неділиме. – Закінчивши свою мову, він відразу ж покинув будівлю.

Кантрі ченці були дуже серйозні і мовчазні. Агіас дивився на Дітара. В його погляді читалося, що він щось знав. Ще ніколи пробудження від сну не було таким, що "пробуджує". Дітар занурився в думки намагаючись продумати кроки ворога наперед.

– Він і справді зібрався в Підземний Світ.