Читати книгу - "Соло бунтівного полковника. Вершина"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
«Я смішна людина. Вони мене називають тепер божевільним. Це було б підвищення в чині, якби я все ще не залишався для них таким самим смішним, як і раніше. Але тепер уже я не серджусь, тепер вони всі мені милі, й навіть коли вони сміються з мене — й тоді чимось навіть особливо милі. Я б сам сміявся з ними, — не те що із себе, а їх люблячи, якби мені не було так сумно, на них дивлячись. Сумно тому, що вони не знають істини, а я знаю істину! Але вони цього не зрозуміють. Ні, не зрозуміють…»
І Федір Михайлович Достоєвський, вивівши наостанок заголовними літерами слова «СОН СМІШНОЇ ЛЮДИНИ», залишив цей світ.
Примітка
1
Лякачкою жителі Києва жартома, по-доброму, без зневаги називають 62-метровий металевий пам’ятник, що височить над Дніпром, збудований на честь перемоги у війні й відкритий особисто генеральним секретарем ЦК КПРС Леонідом Іллічем Брежнєвим 1981 року. Той пам’ятник справді такий страшний, що цілком відповідає народній назві. Височезна 450-тонна жінка тримає в одній руці 16-метровий дев’ятитонний меч, а в другій — щит площею понад сто квадратних метрів. Але головне — очі. Вони круглі й перелякано дивляться поверх Дніпра в бік Москви.
(обратно)Оглавление Анатолій Сахно СОЛО БУНТІВНОГО ПОЛКОВНИКА. ВЕРШИНА ПЕРЕДМОВА КНИГА ПЕРША Хмари над Карпатами Глава перша Комсомол живий і діє 1 2 З 4 5 6 7 Глава друга Замах на олігарха 1 2 З 4 5 6 Глава третя Талант і геній 1 2 З 4 5 6 7 8 9 Глава четверта «Шаляпін» 1 2 З 4 5 6 7 8 9 Глава п’ята Володимирська, 33 1 2
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Соло бунтівного полковника. Вершина», після закриття браузера.
