Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Відьмина служба підтримки, Юлія Богута 📚 - Українською

Читати книгу - "Відьмина служба підтримки, Юлія Богута"

662
0
19.11.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відьмина служба підтримки" автора Юлія Богута. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 59
Перейти на сторінку:
Розділ №13. Компенсація за робітника

Дорога до «Тихого дому» видалася напрочуд швидкою. Я б навіть сказала блискавичною. На відміну від бадьорого Нортона, я все ще хотіла спати та лікуватися у своєму ліжечку гарячим чаєм. Дивлячись на святкову вивіску, мені хотілося розвернутися і піти, аби не лізти в чужі сварки. Але я розуміла, що лорду Бейтону буде важко впоратися зі своїм ротом, а двох нас Кай не зможе вигнати. Отже, моя компанія давала йому можливість хоча б обговорити їхні почуття без мордобою.

Стиснувши мою долоню, Нортон впевнено потягнув за неї до входу в кафе. Чи то через побачене, чи то через втому, двері настільки здивувались, що навіть не відповіли на моє вітання, а лише брязнули «Д..д..дня». Той самий ступор застав мене і з килимком на стіні, і з люстрою. Одна Люся не розгубилася, за звичкою викрикуючи на весь зал:

— Алане! Там наша Еля прийшла! Та ще й із залицяльником!

— Яким ще до біса залицяльником?! — вигукнув чоловік, вибігаючи до зали з ножем. Помітивши мене в компанії інкуба, у його долоні зло забуркотіло лезо. — О це вже... несподіваний візит.

— Мої вітання, а можна побачити Ая? — нетерпляче запитав Бейтон, виглядаючи по кутках свого нареченого. — Я хотів би поговорити з ним, якщо ви не заперечуєте.

— Я не збираюся з тобою говорити, — кинув рижик, нізвідки з'явившись посеред зали. Знявши з себе фартух офіціанта він почав свердлити мене поглядом. — От уже не чекав від вас такої каверзи, пані відьмо. Запишіть його на зустріч, я оплачу сеанс. А поки що, провалюйте з мого робочого місця!

— Кай! — сердився інкуб, стискаючи кулаки. В його очах танцювали фіолетові спалахи, готові зачарувати всіх у цьому приміщенні.

Схоже, Кай знав, чим загрожував прояв сили, бо не довго думаючи знову дав йому в око, попутно штовхаючи Бейтона в стійку, і поки той підіймався — втік з кафе. Щоправда, особливої ​​фори це йому не дало. Через декілька хвилин Нортон вибіг слідом, залишаючи мене з незадоволеним Аланом наодинці. Втомлено потираючи скроні, мені хотілося матюкатися на чому світ стояв. Ось що за два вузьколобі нелюді? Що той непробивний, що цей. Замість того, щоб раз і назавжди спокійно з'ясувати стосунки, вони ставили один одному фінгали та втікали. Знайшли, коли грати в прелюдії.

Поки я намагалася вгамувати злість, Алан Хоум продовжував буравити мене поглядом, але вже не від ревнощів. Завдяки мені він залишився без помічника. Елайно, ти божевільна дурепа. Так і знай.

— Не хочеш пояснити мені, що це сталося зараз, і чому твій новий залицяльник побіг за моїм офіціантом? — вибагливо почав він. — І де ти їх взагалі встигаєш знаходити за такий короткий термін?

— Та краще б це залицяльник був, а не клієнт. Їх хоча б можна легко позбутися і вони не заявляються о першій ночі до тебе додому поговорити про свої проблеми.

— Він до тебе ще й уночі заявлявся?! — перебив кухар. — Ти ж хвора!

— На всю голову, знаю. Така вже в мене робота. А за Кая вибач. Хто ж знав, що він такий полохливий? Я думала, вони поговорять і мирно розійдуться. А він крос  вирішив влаштувати. Як діти, чесне слово!

— І що ти тепер накажеш мені робити? До закриття ще дві години, а він, напевно, сьогодні взагалі не повернеться на робоче місце.

— Вибачити та помилувати? — перепитала, сама в це не вірячи. За свої помилки треба було відповідати, навіть якщо ти винна побічно. — Якщо тебе не бентежить моя сонна пика, то я можу попрацювати офіціантом. Але, скажу одразу, такого досвіду в мене ще не було.

— Нічого, навчишся. Пішли в підсобку, підберемо тобі щось з одягу, аби не забруднилася. І заразом розкажеш, чого ця фіалка з фінгалом хоче від мого Кая.

— Від твого? Ти теж по хлопчиках? — розсміялася я, ідучи в приміщення. Двері в підсобку зачинилися, відрізаючи нас від зали. Алан потягнувся через моє плече за фартухом та пошепки промовив:

— Ні, я по хворих відьмах, які зовсім не мають совісті після нічного перепою. Знаєш таких? — накинувши на мене форму, обережно зав'язав, доки я ледь стримувалася, аби не чхнути.

— Ні, абсолютно не знаю! — розсміялася і нахабно пропхнулась повз чоловіка до виходу. В залі нічого не змінилося. — Так що мені робити?

— На кожному столі є номер. Просто будеш відносити таці на відповідні місця та роздавати меню. Розраховувати клієнтів я буду сам. Домовились?

— Домовились, — не витримавши, чхнула знов і стала шукати нового балакуна. Ні, колись я точно здурію. — Хто???

— Красуне, я знаю декілька десятків способів змусити тебе стогнати від задоволення. Тільки-но послухай: «Крем лате із карамеллю», «Вершковий торт із малиновим мусом з щіпочкою кориці», неперевершене «Крем брюле»... Тільки уяви собі, як уся ця смакота тане на твоєму язику...

— Елайно, а ти дуже вчасно чхаєш, знала? Оживити меню було чудовою ідеєю і тобі менше турбот. Та й з такою рекламою, мені здається, клієнти скуплять все підряд. Дякую.

Чоловік наче нічого й не сталося поцілував мене в лоб та став за стійку. Поки я спантеличено старалася прийти до тями, він змішував якість інгредієнти в стакані, а потім протягнув його мені. Це фіолетове диво не викликало у мене жодної довіри, тому я підвела брову, виказуючи все що думаю про сумнівні напої.

— Дарма. Випий, чудова річ від простуди та жодного алкоголю. На смак теж добре. Чи хочеш, щоб я Люсю попросив змішати тобі чогось міцнішого? — хитро перепитав він.

— Ні, дякую! — взявши суміш, повільно випила. Нагадувало чорницю, малину, та ще якісь ягоди.

Поки я допивала, двері впустили неочікуваних гостей, а саме бабу Даню в платі колючки та того самого діда з її спогадів. Здивувавшись, привіталася та всадила їх за найкращий столик з чудовим панорамним вікном, за котрим виднілася  чудесна алея. Вид і справді був гарний, тому вони взяли балакуче меню і з задоволенням слухали його пропозиції. Слідом за ними потягнулися інші відвідувачі, які були у захваті від новинки. В решті решт весь «Тихий дім» переповнився і я навіть не мала часу присісти. В тім, напій чимось таки допоміг і останні години перед закриттям я себе досить нормально відчувала. Випроваджуючи людей під кінець зміни, я оплатила взятку бабі Дані, та мило попрощалася з нею. Судячи з того, як її кавалер притримував її спину та галантно залицявся весь вечір, у них все було просто чудово. Моя внутрішня відьма не могла не радіти за них.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 24 25 26 ... 59
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відьмина служба підтримки, Юлія Богута», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відьмина служба підтримки, Юлія Богута"