Читати книгу - "Наречена для Демона., Галина Курдюмова"

Ми рушили далі, потік ставав все сильнішим і немов підштовхував нас вперед. Зупинилися лише тоді, коли коридор знову розділився на дві частини. Обидві все так же спускалися вглиб землі під невеликим ухилом, тільки одна вела вліво, а друга - вправо.

 - Тепер куди? - запитав Мирт. - Що твій сон говорить?

 - Не знаю... - розгублено прошепотіла я. Більше підказок я не бачила, і ніяких розумних думок не виникало. Інтуїція зрадницьки мовчала.

Я наблизилась до розвилки. Подивилася направо, потім наліво.

 - Гей! - крикнула. - Ми прийшли! Ти де?

І тут же, як і уві сні, час раптом потік назад. Камені різко зупинилися і покотилися у зворотному напрямку. А нас немов простір штовхнув в груди, змусивши жваво перебирати ногами спиною вперед. Всього кілька секунд - і свідомість розсудливо вимкнулась.