Читати книгу - "Підкорити айсберг, Яніна Стець"

Матвій намагався приховати усмішку; було видно, що поведінка дівчини його веселила, а це, в свою чергу, ще більше її дратувало.

“Тебе сьогодні часом муха скажена не кусала?”

“Ще й знущається! Весело йому, бачите,” — пробурмотіла собі під ніс дівчина.

Матвій розвернувся і пішов до свого кабінету; на його щастя, до кінця робочого дня він з нього не висовувався.

“І довго ще мені чекати? Чим він таким зайнятий, що не може почекати до завтра?” — злилася дівчина, чекаючи на Матвія по закінченню робочого дня.

“Все, можемо їхати,” — перервав її роздуми Загорський.

“Нарешті!” — буркнула Ліка.

Дівчина швидким кроком попрямувала до ліфту, випереджаючи Матвія, який ледь стримував сміх. В ліфті вони їхали мовчки; Ліка уважно розглядала щось на дверцятах, ігноруючи присутність чоловіка. Коли вони підійшли до припаркованого авто, Матвій звернувся до дівчини:

“А що, сьогодні без поцілунків?” — із театральним жалем у голосі запитав він.

Ліка зміряла його вбивчим поглядом, але промовчала. “Ще й знущатися — нахабності вистачає! Спочатку проігнорував мої успіхи в зміні іміджу, потім змусив годину чекати після закінчення робочого дня, бовдур!” — її гнівні думки перервала наступна репліка чоловіка.

“Новий стиль тобі личить, непоганий смак,” — сказав він з посмішкою, сідаючи в автомобіль. Це була посмішка, яка так і говорила: “Я знаю, чому ти так бісилася сьогодні.”

Ліка зло примружила очі, ще раз подумки обізвавши його бовдуром.

Пізніше, згадуючи всю цю ситуацію, вона сама від душі посміялася над своєю поведінкою. Мабуть, це вона сьогодні цілий день виглядала як справжня дурепа. Можна уявити, як веселився, спостерігаючи за нею, Загорський.