Читати книгу - "Клуб убивць, Макс Дикий"

Ми підходимо до хвіртки і високого паркану навколо будинку Кононенка. Тут же трохи далі бачимо якогось мужчину в формі, який відмиває з паркану написи з матами та іншими не надто приємними словами.  

— Дивись, люди цей будинок, схоже, не залишають у спокої, — каже Даня. — Хоч і справу закрили.

— Мабуть, це родичі чи друзі його померлих пацієнтів, — киваю я. 

— Я ніколи не зрозумію таких шарлатанів, — він зітхає. — Як по мені, такі ще гірші за інших. Вони дають людям надію, а потім… 

 — Для нього головне — це гроші, які можуть принести ці люди, — кажу я. — А люди так… вони для нього не важливі. Але все одно ми маємо його попередити.

Коли ми дзвонимо в хвіртку, нам одразу відповідають, як в домофоні:

— Хто ви і що тут забули? — чоловічий голос звучить дуже непривітно. 

Даня дивиться на мене і очікує, що я скажу. 

 — Ми з поліції, — кажу я. — Маємо важливу для вас інформацію. Відчиніть, будь ласка!

— Мене виправдали! Я ні в чому не винен, все по закону! — продовжує він роздратовано. — Йдіть геть! 

— Вам загрожує небезпека. — вирішую я трохи налякати його. — Ви хочете про це дізнатися?

— Ви мене залякуєте? Чи як це розуміти? — продовжує сперечатись цей "екстрасенс". — Я запишу вас на аудіо! 

— Вас хочуть вбити, а ми хочемо вас захистити, — це вже каже Даня. — Впустіть зараз же, або ми підемо! 

— Знаю я таку “поліцію”! — бурчить він. — Не пущу. поки не покажете ордер !

— Ви чули щось про Бога? — продовжує Даня. — Він вбиває злочинців! 

— То ви з поліції, чи хочете про Бога поговорити? — він регоче. — Щось уже заплуталися в своїх твердженнях!

— Ви наступний в його списку! А ми з поліції і хочемо вас врятувати! 

 — Ви ненормальні! Йдіть звідси. бо зараз я подзвоню у справжню поліцію, і вас відвезуть в дурку, з якої ви втекли!

— Ну тоді звинувачуйте себе, коли Бог прийде і покарає за афери з усіма тими людьми! — Даня не на жарт розлючений, я вперше бачу його таким. 

 — Я не вірю в Бога, його не існує, — презирливо каже Кононенко. 

— Бог — це лише кодове імʼя вбивці. І він тепер полює за вами, Сергію. Ми вас попередили, далі робіть що хочете. 

 — Валіть звідси зі своїми погрозами! — відгукується він. 

Звʼязок переривається і Даня дивиться на мене:

— Він придурок! 

 — Ну. якщо його вб’ють. я не сильно жалкуватиму, — кажу я. — От тільки зловити б того Бога…

— Я теж не жалкуватиму. Він сам не захотів нашої допомоги, і це при тому, що сам він дуже неприємний тип… А "Бог" мене не особливо цікавить. Я хочу зловити "Адміна". Якщо зроблю це, точно знатиму, що всі мої навички отримані не дарма… 

— А можна поставити тут спостереження? — запитую я, роззираючись навколо. — Чи підключитися до камер, які є в нього на території?

— Якщо вони є, то я точно зможу підключитись, — відповідає Даня неголосно і дивиться на мужика в робочій формі, що стоїть біля паркану. — Як думаєш, хто це? 

 — Може, якийсь його підлеглий?

— Може, нам варто спробувати поговорити з ним? — відповідає Даня питанням на питання. 

 — Давай. — я підходжу до чоловіка, що все завершив роботу і виливає з відра воду. Даня прямує за мною. 

 — Добрий день. ви тут працюєте? — я киваю на будинок Кононенка. 

— Так, — він киває. — Працюю. Майстер лікує мою дружину, їй стає краще. А я допомагаю по господарству.

 — А ви в останні дні не бачили тут когось підозрілого? — запитую я. 

— Майже щоночі приходять вандали, яких найняли парочка незадоволених родичів померлих. Але майстер — не Бог. Він не може вилікувати тих, хто не вірить. Одужують тільки віруючі. 

— А ваша дружина віруюча? — цікавиться Даня. 

— Так, — він киває. — вона вірить майстру і робить те, що він каже. Тому у неї ремісія. 

 — Добре, дякую вам. — я розумію, що нічого ми в нього не вияснимо. Була думка, що може, цього чоловіка піділав Бог, але, скоріше за все, це не так. 

Ми відходимо до нашої машини і я кажу?

 — Тепер уся надія на відеоспостереження…

***

Даня підʼєднується до камер і завантажує мені додаток, щоб я теж міг спостерігати за будинком цілі. Камер там виявляється не дуже багато, але вони є, тож ми не маємо пропустити злочинця.

— Я запущу програму, яка буде влювлювати рух на зовнішньому контурі і сповіщати. Але господаря і мешканців увібʼю в базу, щоб на них не реагувала. Ну, принаймні, коли розпізнає. Тобі будуть приходити сповіщення, якщо туди заходитимуть нові люди. 

 — Добре, а скільки тут всього мешканців?

— Я бачив чотирьох. Хоча, є кімнати без відео, то може ми ще когось не врахували. Це наша ціль, чоловік, якого ми зустріли, його дружина і якась молода гарна дівчина.