Читати книгу - "Заклиначка стихій, Поліна Ташань"

— Розподілу ще не було, — повела Люсі, — проте я вже визначила, що я майстриня примусу, як і Синтія. Одного разу я випадково змусила хлопця з ліцею, де вчилася, відкусити собі руку. І він намагався, проте його швидко зупинили. — Вона опустила очі на стіл. — На щастя.

— Яка корисна здібність, — прощебетала Марія. — Слухай, я знаю одну людину…

Люсі всміхнулася, схрестивши руки на столі.

— Використовувати примус без необхідності заборонено.

— Необхідність — поняття абстрактне, — кинув Герні.

Марія повернула голову до нього.

— А ти, до речі, з якої кафедри?

— Землерийка, — швидко відповіла Джейн, замість брата.

Він хитнув головою, очікуючи цього від сестри, і відповів:

— Взагалі-то, вона хотіла сказати «заклинач землі», проте сплутала декілька звуків. У неї з дитинства часом проявляються проблеми з дикцією.

— А чому без форми? — цікавилася вона далі.

— Я її не визнаю, — сказав Генрі, пишаючись собою. — Як на мене, ідея з різним одягом для учнів різних кафедр — повна маячня. Крім цього, це ще й додаткова підтримка для класової дискримінації, яка й так тут непогано процвітає.

Джейн стиха засміялася:

— А я думала, тобі просто колір не сподобався. Хоча без форми тобі теж добре. Можна ненароком переплутати з викладачем.

— Смішно тобі? — Він нахмурився. — Поглянь на себе, одягнена в колір жаби.

— Ну, хоча б не в колір гімна, як ваша форма. Пам’ятаю вираз твого обличчя, коли ти її вперше побачив. А потім як зрадів, коли сказали, що її носити не обов’язково.

Дівчата підхопили сміх, і Аліса до них приєдналася.

— Якщо ти вирішила мене ганьбити, то дозволь нагадати, що я теж знаю декілька цікавих речей щодо тебе, — відповів Генрі й злісно посміхнувся.

Джейн замовкла, зітхнувши, і перевела погляд на дошку. Біля неї вже стояв Містер Прескот. Прочистивши горло, він кинув до стіни свій дипломат з неприємним гупом. Щоб вгамувати групу цього виявилося замало, тож викладач ще постукав кулаком по столу. Коли всі замовкли, він повів:

— Перше заняття присвятимо перевірці ваших знань і водночас пригадаємо основи. Я запитую — ви відповідаєте. Є заперечення? Мені байдуже.

Аліса хутко випрямила спину, зосередившись. Містер Прескот говорив так швидко, що вона ледве встигала вловлювати інформацію, водночас відходячи від подиву. Аліса сподівалася на нудні лекції, де можна поспати, а тут таке.

— Перше запитання. Звідки з’явилася магія на континенті?

Це не заняття — це допит.

Хлопець в формі повітряних зі столику попереду підняв руку й відповів:

— Її принесли титани, котрі прийшли з невідомих західних країв на континент сім століть тому, щоб врятувати людей від постійних нападів східних варварів.

— Правильно. — Викладач кивнув. Він мав такий грізний вигляд. Аліса думала, що якщо хтось помилиться, то отримає дипломатом в потилицю. Вона мала високий шанс перевірити це на собі, якщо її викличуть. — І як ви думаєте, навіщо вони це зробили? Просто через жаль, доброту чи благі наміри?

— Їх приваблювало життя людей і перспективи розвитку нашого континенту, — відповіла Марія, як завжди, впевнена та обізнана. — Наприклад, та сама різноманітність людської зовнішності.

— Так, — погодився Містер Прескот, — вони шукали нові землі для життя, і вирішили зупинитися тут, бо все, окрім набігів дикунів, їх задовольняло. Однак титани — загальна назва всіх двохсот первісних магів, котрих ми звикли розподіляти на різновиди. То давайте розберемося, скільки існувало цих видів?

— П’ять, — вигукнув незнайомий гвардієць.

— Ні! Йолоп, — заперечив Містер Прескот.

Аліса раділа: принаймні без дипломата чи рукоприкладства.

— П’ять, це ви йолоп, — раптом кинув Генрі.

Викладач перевів погляд на нього. Образи, однак, Аліса на його зморщеній гримасі не бачила.

— Гаразд, давайте перерахуємо. Елементали, змішані маги, діти холоду, фенікси й прокляті, тобто заклиначі тіней і хранитель темряви. Шість!

— Останні два — це прокляті маги, один вид.

В Алісиному уявленні з історії, Генрі мав рацію. Викладач на кілька секунд замовкнув, що з його темпом говоріння здавалося дуже довгою паузою, а тоді відвів погляд і байдуже повів:

— Отже, шість видів. Тепер короткий огляд на кожен з них. Елементали.

Почувши це слово, Аліса заховала руки під стіл, що б ніхто не помітив, як вона нервово мне пальці. Прескот вказав рукою на випадкового студента, щоб той відповідав. Не очікуючи цього, хлопець з кафедри вогняних замешкався від хвилювання, але зрештою промовив:

— Елементали були чарівниками стихій, тобто могли керувати ними всіма. Від них пішли сучасні заклиначі вогню, повітря, води, землі та рослин, які нині складають більшість магів в Елендорі.

— Добре. — Чоловік кивнув, хоча очікував на кращу відповідь. — Чому ж їхня магія з роками розбилася на частинки?