Читати книгу - "Академія Мірравель. Проти вітру, Анна Потій"

Обідала я знову з Нідою та її подругами — схоже, Дем встиг зазирнути в їдальню раніше за мене і пішов назад до бібліотеки. Нічого, ввечері до нього навідаюся. Нехай я багато знала про древніх героїв, ще в дитинстві любила читати історії про них, але то були легенди, а мені потрібен був історичний матеріал. Після обіду ми трохи повалялися в кімнаті, обговорюючи лекцію із захисту від темної магії — у Ніди та її подруг вона була перед моєю, а потім переодяглися в тренувальні костюми і поспішили на додаткове заняття з бойової магії.

— Всі тут? — архімагеса Тіррена уважно оглянула присутніх і, переконавшись, що всі студенти прийшли, продовжила: — З сьогоднішнього дня заняття стануть інтенсивнішими. Якщо вам буде важко — можете відмовитись, проблем ніяких не буде. Але тих, хто залишиться, я ганятиму у повну силу. Я навчу вас певним тонкощам, які допоможуть вам вижити під час бою з темними магами. Маг Кадвалар навчатиме вас особливостям атак темних магів і специфічним способам захисту, я ж навчу вас техніці бою, яку використовують імператорські бойові маги. В нього свій підхід, в мене свій. Навчити всіх студентів я не можу, оскільки ці заняття будуть підвищеної складності і не кожен зможе впоратися.

Насамперед запам'ятайте, молоді люди, ніколи не йдіть у лобову атаку, якщо не впевнені у своїх силах. Не йдіть проти вітру, якщо знаєте, що він вас звалить на землю, так би мовити. Завжди можна здолати ворога хитрістю. Знаю, коли ви молоді, то занадто впевнені у своїх силах і думаєте, що вам все під силу. Це найпоширеніша помилка постраждалих — перебільшувати власні сили під час битви. Вже повірте старому бойовому магу, я багато чого побачила на своєму віку.

Після короткого вступу архімагеса Тіррена перейшла до самого заняття. Спочатку вона пояснила, як найбільш ефективно ухилятися від атак і витрачати менше магії під час битви, а потім розбила нас по парах і цілих півтори години нас мучила. Після закінчення заняття мені хотілося просто впасти і не вставати, настільки я була виснажена. Втім, не я одна, всі студенти ледве дихали, тільки сама архімагеса виглядала бадьоренько. І це в її 69 років! Чудеса у чистому вигляді!

— Добре мати дар регенерації, — пробурмотіла Ніда, витираючи піт з чола. Вона хоч і любила бойову магію, але сьогоднішнє заняття теж її не порадувало.

— Я ще й слух добрий маю, Братнід Фатарі! — архімагеса Тіррена підійшла до них. Губи її кривилися в усмішці, вона явно пам'ятала, що Ніді не подобається, коли її називають повним ім'ям, але спеціально її дражнила. — Насправді не має значення, є у мага дар регенерації чи ні, важливішим є його вміння витрачати магію. На звичайних заняттях ми цей момент ще розглянемо, бо бачу — ви не вмієте. Хтось краще справляється, багато хто — гірше, але в цілому, ви ні чорта не тямите. У мій час уміння правильно витрачати магічний запас викладали ще в школі. Чи то у вас були погані вчителі, чи то ви були поганими учнями. Але я з вас зроблю справжніх магів, не сумнівайтеся!

— А якщо у мага початково слабкий магічний запас? — запитала Торона, подруга Ніди, яка теж з нами ходила на факультатив. У неї був невеликий магічний потенціал, але вона вміла спритно ухилятися від атак і вибирати правильні атакуючі заклинання.

— Брати спритністю та швидкістю, як і ти робиш, Тороно, — відповіла архімагеса. — А ще мати при собі зілля та амулети поповнення магії, заряджені жезли чи посохи. Я дам вказівку вашим викладачам із зіллєваріння і зачарування навчити вас їм, а з жезлами ми попрацюємо на загальних заняттях з наступного тижня. Я решті окремо дам оголошення, але вам говорю зараз: у вихідні підготуйте собі жезли, вже заповнені вашою магією. Усі вміють?

— Я не вмію, — в академії нас ще не навчали наповненню предметів своєю магією.

— А так, ти ж першокурсниця, — похитала головою архімагеса. — І що, твої одногрупники теж не вміють?

— Не знаю, — може, хтось сам навчився, але за фактом у школі нас цього не навчали, а отже, мали навчати в академії, якщо це входило у необхідний мінімум знань.

— Гаразд, я дам вказівки вашому Фейліму Тівані, на наступному занятті із зачарування він вам все розповість і покаже. А тепер можете бути вільними!

Після такого виснажливого тренування у мене не було бажання навіть йти в душ. Попросивши розбудити мене перед вечерею, я просто в спортивній формі впала спати. Мені треба було відновити сили та запас магії, а коротенький сон найкраще для цього підходив. 

До вечері я прокинулася з великими труднощами. Неохоче попленталася в душ, щоб освіжитися, переодяглася і спустилася в їдальню. Дем саме вибирав, що поїсти, тому я одразу ж підійшла до нього.

— Після вечері йду до тебе, треба реферат писати, — я посміхалася. Звичайно, не реферат мене радував, а можливість провести час у компанії коханого.

— Тоді бери свою тарілку і підемо одразу до бібліотеки, — запропонував Дем. — Чого тут сидіти?

— А ми нікому не заважатимемо?

— Я тебе благаю, Кетто, кому ми там заважатимемо? Усі тут вечеряють. Та й у мене там кімната є.

Дем привів мене до своєї кімнатки, яка була в глибині бібліотеки. У нього там було вузьке ліжко, шафа, стіл зі стільцем і крихітне вікно, крізь яке ледве пробивалося світло.

— Значить, тут ти й ночуєш, коли працюєш?

— Так.

— А душ із туалетом?

— Туалет на поверсі поруч із бібліотекою є. А в душ я ходжу до бабусі, — пояснив Дем. — У неї в кабінеті є своя ванна кімната. Адже вона теж часто тут залишається.

— А до тебе сюди хтось заходить? — у моїй голові одразу виникла думка, як можна добре провести вечір.

— Про цю кімнату знає лише бабуся та маера Тігана, але зазирнути сюди може лише бабуся і тільки, якщо їй щось дуже треба буде.

— Тобто ми можемо тут закритися і робити що завгодно? — я дивилася на Дема, лукаво примружившись, сподіваючись, що він зрозуміє мій натяк.

— Можемо, — посміхаючись, Дем забрав у мене порожню тарілку і поставив на стіл.