Читати книгу - "Мерщій тікай і довго не вертайся"

— Так, за цим же номером.

— Чудово, я надішлю вам ескіз, і якщо Вандузлер володіє якоюсь інформацією, було б люб'язно, якби він мені її надіслав.

— Чудово, — відповів голос. — Чоті приготуватися. Виконуємо завдання.

— Месьє... — мовив Адамберґ, коли з того боку вже мали намір повісити слухавку.

— Девернуа, Люсьєн Девернуа.

— Це потрібно швидко. Якщо чесно — навіть терміново.

— Можете розраховувати на мою старанність, комісаре.

Девернуа повісив слухавку. Збентежений Адамберґ учинив так само. Він міг сказати тільки одне: цей Девернуа — пихатий нуль, який не надто любить лягавих. Можливо, військовий.

До пів на першу Адамберґ нерухомо простояв біля стіни і дивився на свій мовчазний факс. Потім роздратовано пішов прогулятися і роздобути якусь їжу. Будь-яку. Все, що випадково трапиться в околицях кримінального розшуку, з яким він уже потроху знайомився. Сандвіч, помідори, хліб, фрукти, пиріг. Залежно від настрою і крамничок — і байдуже на здоровий глузд. Він рішуче рухався вулицями, стискаючи в одній руці помідор, а в іншій — хлібець з горіхами. Потрібно спробувати провести весь день на вулиці і повернутися лише завтра. Але ж Вандузлер може обідати вдома. А в такому разі був шанс, що Адамберґ отримає відповідь і завершить з цим нагромадженням химерних фантазмів. О п'ятнадцятій годині він повернувся до свого кабінету, кинув куртку на стілець і повернувся до факсу. На підлозі на нього чекав аркуш.

Комісаре,

Перевернута четвірка, яку ви мені надіслали, — точна репродукція цифри, яку колись у деяких регіонах малювали на дверях та віконних перекладках у часи чуми. Вважається, що символ цей має античне походження, але християнська культура ввібрала його, бо розпізнавала в ньому хрест, намальований не відриваючи руки. Така цифра трапляється також у торгівлі і книгодрукуванні, але найвідомішою вона стала саме як талісман від чуми. Малюючи її на дверях своєї оселі, люди захищалися від бича божого.

Сподіваюся, що ця інформація виявиться для вас корисною.

З повагою,

Марк Вандузлер

Адамберґ сперся на стіл і опустив голову, тримаючи в руках факс. Перевернуті четвірки, талісман від чуми. У місті вже розмальовано тридцять багатоповерхівок, ще й ці листи у скриньці Глашатая. Завтра англієць 1665 року побачить перший труп. Насупивши брови, Адамберґ зайшов у кабінет Данґлара, розчавлюючи штукатурку на своєму шляху.

— Данґларе, а інтервенціоніст ваш дурня клеїть.

Адамберґ поклав факс на стіл, і Данґлар обережно оглянув його. А потім перечитав.

— Так, — сказав він. — Тепер я і сам пригадую, де бачив таку четвірку. У металевій огорожі балкона торгівельного суду в Нансі. Дві четвірки, одна з яких навиворіт.

— То що ми робимо з вашим художником, Данґларе?

— Я вже сказав. Віддаляємося від нього.

— А ще?

— Замінюємо його. На візіонера, який боїться чуми як чуми і захищає будинки мешканців свого міста.

— Він не боїться її. Він пророкує її і готує, крок за кроком. Він уже приготувався. Може вистрелити завтра або сьогодні вночі.

Данґлар уже давно вивчив обличчя Адамберґа, яке могло в одну мить змінитися з тьмяного, наче згаслий вогонь, на палке. Таємничим чином світло просочувалося крізь смагляву шкіру. В такі напружені моменти Данґлар знав, що всі його заперечення, скептичні ремарки і найлогічніші аргументи здиміють без сліду. Тож він притримає їх до спокійніших часів. Водночас заступник у такі хвилі стикався з власними суперечностями: ірраціональні переконання Адамберґа пускали корені, і тимчасова відмова від здорового глузду приносила Данґлару дивну втіху. Тож він не міг не слухати його, захоплений виром ідей, за які не ніс відповідальності. Адамберґова манера розмовляти часом сприяла повільному ритму подорожі з усіма своїми низькими, м'якими тональностями, постійними повтореннями і поверненнями. І зрештою, досвід підказував йому, що Адамберґові ідеї, породжені хаотичним натхненням, дуже часто влучали в десятку.

Саме тому Данґлар, не сперечаючись, вдягнувся в куртку і дозволив Адамберґу повести себе на вулицю, де той розповів історію старого Дюкведіка.

Близько шостої години чоловіки прийшли на майдан Едґара Юне послухати останній за день випуск оголошень. Спершу Адамберґ обійшов перехрестя, все роздивився і оцінив місце, звернувши увагу на будинок Декамбре, синю урну, почеплену на платан, магазин спортивних товарів, де він побачив Ле Ґерна, що вовтузився зі своєю касою, і кав'ярню «Вікінг», на яку миттєво спрямував свій погляд Данґлар. Він вирішив зайти туди і не виходити. Адамберґ постукав по шибці, щоби повідомити йому про прихід Ле Ґерна. Він знав, що слухання випуску оголошень нічого йому не дасть. Але Адамберґ хотів якомога краще роздивитися місцину, звідки лунали повідомлення.

Потужний і мелодійний голос бретонця вразив його. Він легко линув з одного кінця майдану в інший. Адамберґ подумав, що голос — це одна з причин, чому моряку вдається зібрати навколо себе слухачів.

— Один, — почав Жос, для якого присутність Адамберґа не лишилася непоміченою. — Продаю інструменти для бджільництва і два бджолиних рої. Два. Хлорофіл виробляється сам, і нехай дерева ото не хваляться. Вони просто хвальки.

Адамберґ здивувався. Він не зрозумів цього другого оголошення, але аудиторія зовсім не видавалася збентеженою і серйозно чекала на продовження. Певно, все через силу звички. Вочевидь, як і для всього решта, для успішного слухання потрібні тренування.

— Три, — незворушно продовжив Жос. — Шукаю споріднену душу, якщо можливо, привабливу, якщо ні — тим гірше. Чотири: Елен, я досі чекаю на тебе. Я більше ніколи не підніму на тебе руку. Зневірений Бернар. П'ять: нехай сучий син, що зламав мого дзвоника, готується до неприємного сюрпризу. Шість: мотоцикл 750FZX 92, пробіг 39 000 км, шини і гальма нові, повністю замінені. Сім: що ж ми таке, ну що ж ми насправді таке? Вісім: пропоную швацькі послуги. Якісно. Дев'ять: якщо одного дня доведеться оселитися на Марсі, їдьте туди без мене. Десять: двадцять п'ять ящиків французької квасолі. Одинадцять: клонувати людину? Гадаю, на Землі й так вистачає придурків. Дванадцять...

Оголошення Вісника почали заколисувати Адамберґа, тож він узявся роздивлятися, хто в маленькій