Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Сіра кішечка Темного володаря, Аманді Хоуп 📚 - Українською

Читати книгу - "Сіра кішечка Темного володаря, Аманді Хоуп"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сіра кішечка Темного володаря" автора Аманді Хоуп. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 107
Перейти на сторінку:

«Невже я ось так безглуздо помру?» — подумала з розпачем.

Погляд ковзнув по замку, що замикав клітку. І тоді, раптом...

«Стоп! Що я роблю? Я ж не звір — я людина! І я зможу відкрити цей замок…»

Її погляд спалахнув надією. Маленьке серденько затремтіло — не від страху, а від пробудження розуму. Настав час діяти.

Віка-кішка обережно підійшла до дверцят клітки. Натиснула лапкою на металевий важіль — і той клацнув, відпустивши замок.

«Схоже, в котячому тілі ще й котячий розум…» — з іронією подумала вона, вибираючись із клітки.

Задоволено озирнувшись, кішка зачинила дверцята назад — хай господар ламає голову, як вона вибралася.

Перебуваючи в ейфорії від дрібної, але такої приємної перемоги, Віка обійшла кімнату, гордо піднявши хвіст. Пройшлась кігітками об улюблене крісло Темного, залишивши на його оксамитовій поверхні кілька видовжених подряпин — на згадку. Потім з грацією застрибнула на підвіконня. Крізь розчахнуте вікно тягнуло вечірньою прохолодою, а за ним починало затихати ельфійське місто, залите м’яким світлом сріблястих ліхтарів.

«Ще б якусь шкоду зробити…» — міркувала бешкетниця, аж раптом згадала: Темний іде до неї додому.
А її там... нема!

Як блискавка, кішка зістрибнула з підвіконня, проскочила крізь двері й кинулась бігти.

Вона мчала, не розбираючи дороги, петляючи між заростями папороті, перескакуючи корені дерев. Пробігла повз струмок, де вода мерехтіла в місячному світлі, і кинулася короткою стежкою в обхід центральної дороги, аби не потрапити Повелителю на очі.

Коли заплуталась у гілках дикого плюща, не роздумуючи, перегризла лозу, й полетіла далі. Її серце калатало, мов крила переполоханого птаха.

Ось уже знайомі силуети будинку — і раптом... голоси.

«Спізнилася!» — злякано зупинилася вона, припадаючи до землі.

Обережно, крадучись, вона обійшла гостей, пробираючись кущами до чорного входу. Але не встигла зробити й кількох кроків, як раптом відчула, як тіло почало змінюватися.

«Стій! Прошу, тільки не зараз!» — закричала вона подумки.

Та було пізно.

Прямо з кущів, перед усіма, включно з Міхаелем, Темним Володарем, який саме прибув, вона виринула — вже в людському вигляді. Боса, задихана, скуйовджена, в тонкій, напівпрозорій білизні, з гілкою плюща, що звисала з плеча.

— Уф... — видихнула вона, обтрушуючись. — Я тут... гуляла околицями!

Зробивши вираз обличчя, який у її світі звався «цеглою» (байдужий, мовляв, усе йде за планом), Вікторія гордо встала у позу: одна рука — на поручні сходів, інша — на стегні. Погляд упевнено спрямований уперед.

— Гуляли?.. — холодно перепитав Повелитель.

Його голос змусив її спину злегка змерзнути.

— А що? — легковажно кинула вона, аж тільки тепер усвідомила, у чому стоїть перед своїм чоловіком. У напівпрозорому вбранні, яке більше пасувало нічним покоям, ніж візиту вельможного гостя.

Тінь, що стояв поруч із Міхаелем, лише хмикнув і зник у тінях, рятуючи себе від наслідків.

Служниці ж розбіглися мов миші. Всі розуміли — зараз у цій оселі впаде грім і загримить небесна буря.

А Вікторія стояла непорушно. Її обличчя було кам’яним. Її гордість — незламною.

Темний Володар і справді здавався темним — не лише за походженням, а й буквально: обличчя його посіріло від стриманого гніву, очі стали крижаними, губи стиснулися в ниточку.

— У такому вигляді?! — прохрипів він.

— Це... симпатичний костюмчик! — відповіла вона зухвало, змахнувши пасмо волосся, що впало на очі, й обережно зняла гілочку плюща, що ще чіплялася за її плече.

1 ... 24 25 26 ... 107
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сіра кішечка Темного володаря, Аманді Хоуп», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Сіра кішечка Темного володаря, Аманді Хоуп» жанру - 💙 Любовне фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Сіра кішечка Темного володаря, Аманді Хоуп"