Читати книгу - "Мідь та Золото, Анна Стоун"

Знов осівши на усіяні снігом кам’яні плити, Руслан стиснув кулаки, впиваючись нігтями у долоню. Біль у боці після цього руху посилився.

«Вася, якщо побачу тебе вуха надеру. Пропустив заклинання»

Бій тільки набирав обертів. Бойові заклинання карателів та повстанців ні на мить не вщухали. Були вже перші жертви.

Хлопець розумів, що чарівник Щит не може захистити усіх, але хотілося б вірити, що саме ти у цій історії вийдеш живим.

Зібравшись із силами, Руслан притиснув долоні до каменю. У його очах спалахнула рішучість.

- Я розберу цю фортецю по цеглинах. – сплюнувши кров, що зібралася у роті від прокушеної щоки, хлопець хижо подивився на чаклунів у червоному.

Плита під його долонями задрижала. Чарівник відчував неабиякий приплив сил.

- Давай. Покажи, що можеш. – звернувся він до своєї сили.

Хлопець чітко уявив, що хоче зробити. Усе каміння, що вони до цього відбивали швидко зібралося у велетенський кулак, що зімкнувся на одному з карателів. Той тільки встиг, що крикнути, як усі почули звук кісток, що ламалися. Це прозвучало на диво голосно.

Але тріумфувати було зарано. Сила, що несподівано спалахнула у його крові, так само почала гаснути. Чарівник схопивши ротом повітря, почав завалюватися вперед. Руки підігнулися, ледь втримавши його від падіння головою об землю. Тепер він майже лежав, спираючись на руки.

«Трясся» - промайнуло в голові. Підвестися він вже не міг.

* * *