Читати книгу - "Шазілір. Полум'я нового дня, Олена Гриб"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Здається, послизнувся, – захникала жінка. – Я не бачила його, Оттіку! Ох, якби ж я дивилася вперед…
– Досить скиглити!
– Там хтось їде! Мене посадять до в'язниці!
– Витри обличчя, дурепо. Лізь на коня й усміхайся. Зараз відтягну хлопця в кущі, й ніхто нічого не помітить.
Грубі руки кинули Рейна у придорожню канаву. Від удару об мерзлу землю перехопило подих, гострий біль пронизав хребет.
– Пальто в малого дороге… Любий, та це ж біла лисиця! Такий комір кілька золотих монет коштує! А пряжки на чоботях бачив? Невже зі срібла?
– Рот закрий, безмозка! Сам бачу, що хлопчик не з простих! Думаєш, відвеземо його рідним – отримаємо нагороду? Ну звісно! Кар'єри нас чекають, а не подяки!
– Я не про те, Оттіку! Хоч хутро зріж, га? Навіщо добру пропадати?
Копняк перевернув Рейна на живіт. Від ривка, що віддер комір, спина неприродно вигнулась і в ній щось тріснуло.
«А тато підібрав навіть бездомну шавку», – промайнуло в голові.
Де ж справедливість? Батька стратили у вогні, а той, хто пограбував дитину, подарує своїй жінці хутро лисиці і насолоджуватиметься її подякою!
– Чоботи не забудь, любий! Там вистачить срібла і на перстень, і на сережки.
Можливо, останнє Рейну почулося, бо пітьма накрила його знову на слові «любий».
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шазілір. Полум'я нового дня, Олена Гриб», після закриття браузера.
