Читати книгу - "Програне парі, Аріна Спел"

Стояв під дверима і хвилювався як той хлопчисько. Минулого разу все так швидко вийшло з під контролю. Так, я збрехав про пораду лікаря роздягнутися. Але як було втриматись? Вона так мило ніяковіла і слухняно все виконувала. 
Коли сіла мені на коліна, я розумів, здоровий глузд покидає мене. Її поцілунок, такий ніжний і невагомий вибив мене з колії остаточно. Ось я перехопив її, вмостив зручніше, спідниця, що заважала була розірвана і відкинута. Притис до себе. Жадібно увірвався в її рот. Не міг насититися  її смаком, її запахом. Коли вона почала тертися своїм лоном об мій член, відчув як насолода прострілює всім тілом. 
«Не можна! Не можна! Вона не готова!» волав сам до себе. 
Бріана знову знепритомніла. Але швидко прийшла до тями, набагато легше ніж минулого разу. Я картав себе за неуважність. Мені треба тримати все під контролем, а не втрачати голову в перші хвилини. Я ж дорослий чоловік. 
В ночі на мене чекало чергове випробування. Я ліг на інший край ліжка, щоб мати змогу спостерігати за нею і допомагати в разі чого. Принаймні сам себе в цьому переконав. Та ця спокуса весь час лізла до мене, закидала то ногу, то руку, то взагалі залазила вся. А я залізний? Ні. Я слабак. Бо зібрав останні залишки сили волі, відсунув її і вимостив між нами подушки. Єдине, чим міг себе втішити- прийде час і вона отримає покарання за ці всі знущання. О, так, я помщуся. Не випускатиму з ліжка декілька днів поспіль. 
Думаєте ранок приніс полегшення? Як би не так. Я відчув, що вона прокинулася. З під повік дивлюся за тим, як розглядає мене. Затамовує погляд, кусає губу, дивиться на мій пах. 

Не міг втриматися, щоб не задерти її . Вона так мило червоніє і сперечається. Про червону білизну теж навмисно бовкнув. Хто ж в таке повірить, що чоловікові не подобається цей колір, але було цікаво, вдягне на перекір  чи ні. 
Я дратувався з зустрічі , що повинна була відбутися. Цих бовдурів треба буде поставити на місце. Пояснити що й до чого. З Стефаном буде легко. З Камероном владнаю все в середу. Вона моя і це не обговорюється. Жодних зазіхань. Жодних претендентів. Єдине, що стримує від одруження завтрашнім днем, це страх її налякати, або почути відмову. Та будь-яка інша, ткни я пальцем навмання, бігла б до вівтаря, тримаючи фату, щоб вітром не знесло. А ця, ще й вкусить. Ні, укустити звісно може, в пориві пристрасті. У самого зуби чешуться, так хочеться поставити мітку, але це згодом. На все свій час. 
Мама нанесла несподіваний візит. Щаслива. Посміхається. Інтригантка. От щось мені підказує, що не все так просто з нею в цій ситуації.

І ці двоє не забарилися. Прийшли з букетами троянд. Стефан бідкається, що не зміг знайти півонії. Я розпорядився на цей рахунок ще з вечора. Що там тих крамниць. Усього п`ятнадцять. Квіти були доставлені в місцеву лікарню і прикрасили палати для хворих. 
Він питає її , чи вміє їздити верхи. Мені б таке дурне і в голову не прийшло. Звісно вміє, не гірше за будь-кого з нас. 
В конюшні на мене чекав черговий сюрприз. Я й не дуже здивувався , звикаю, мабуть. Мій кінь , мій вірний Блек, який не підпускав до себе жодну живу душу окрім мене, як лагідне теля дався їй у руки, дозволив осідлати себе. Виявляється, вони обоє найслухняніші у світі, тому так добре порозумілися. Те, що ці двоє, одинакові, я не сумнівався. Але тому, що норовливіших істот не зустрічав.

На запитання Стефана про хобі, Бріана видала «вишивання». Вона хоч раз тримала ту голку в руках? Сумніваюся. Натякнув на її справжнє захоплення, а саме , шукати пригод на свою чарівну дупку і скільки клопоту цим завдає. Як же вона мило сперечається . Так і хотілося згребсти її і поцілувати. Доречі, про це, а чи не час нам до дому.

Мені треба було поговорити з Стефаном, тому залишився трохи позаду, пропускаючи в перед Камерона.

-Як тобі прогулянка?- спитав його.

-Чудово. Але мушу зізнатися, маю деякі сумніви щодо моїх подальших стосунків з леді Бріаною. Здається мені, вона занадто норовлива для жінки. 

Здається йому. Я ледь не розреготався. Та він і сотої частини не знає про її норов. 

-Це добре.- відповів. - Бо вона моя. 
-Чому ж нічого не сказала? Я б не посмів втручатися.

-Бо вона не знає, поки що. 
Стефан здивовано подивився на мене, але розпитувати не став. 
Про що ці двоє по переду так весело теревенять? З Камероном буде складніше. Його норовливістю не злякаєш, скоріше привабиш. Бач, як зиркає, на моє. Нічого. В середу покладу крапку і в цій історії. 

Повернемося до початку. Я перед дверима. Глибоко вдихаю, намагаючись заспокоїтись. Ерекція від цього нікуди не дівається, а я ще навіть не увійшов в кімнату. Якщо вона ще й у червоній білизні, бути біді.