Читати книгу - "Суперниця, Ірина Романенко"

Я вже було накинувся на нього з кулаками.

- Обережно. Думай перед тим як щось зробити. Подумай чи не нашкодить це комусь іншому.

Ми обидва знали про кого йшла мова.

- Не чіпай її. Якщо хочеш то здери з мене останню шкуру та її не чіпай.

- Цікаво. Цікааво. Емілія не постраждає. Я обіцяю.

Нічого не сказавши він вже було розвернувся і пішов, як раптом кинув вслід.

- На рахунок твоєї останньої шкури я подумаю.

Сівши в машину Михайло просто поїхав. Щось тут було не так. Я знову відчував небезпеку.

Зайшовши в під’їзд я раптом відчув як щось важке вдарило мене по голові і я знепритомнів. Емілія. Я повинен був її врятувати.