Книги Українською Мовою » 💛 Фанфік » Усе, що ви не знали про Гоґвортс , Дар’я Зелена 📚 - Українською

Читати книгу - "Усе, що ви не знали про Гоґвортс , Дар’я Зелена"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Усе, що ви не знали про Гоґвортс" автора Дар’я Зелена. Жанр книги: 💛 Фанфік. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 43
Перейти на сторінку:
Глави 27-28

Глава 27

 

 

Запихавшись від швидкого й довгого підйому по сходах, діти дивляться німими очима на закриті двері:

— Ну і де вона вештається, коли нам потрібна? — питає зі злістю Маріан.

— Де треба, там і вештається, — говорить співробітник Ситули, зʼявившись з-за спини Маріан, і заходить у кабінет з великою коробкою дивних речей.

— А чи не підкажете де зараз пані Ситула? —  поважливо звертається Міллі.

Змʼяківши від приємності цієї дівчинки та її гарних манер, робітник вже приязно промовляє:

— Вона пішла по справах, повернеться десь о сьомій. А що вам потрібно в неї спитати?

— Та нічого такого, просто хотіли з нею побазікати, — чешучи голову, мовить Зої.

— Зої, чому ти не скажеш цьому дядечку, поки є можливість?! — шепче на вухо їй Маріан.

— Я не хочу йому це говорити, я тільки Ситулі зараз можу довіряти. Хто знає, може, це замаскований злодій, я ж того дядечку минулого разу й не запамʼятала сильно.

— Ми тоді підемо поки, а Ви скажете, коли вона повернеться, — каже Маріан, кидаючи злісні зирки на інших, щоб вони відступали.

***

 

— То що тоді будемо робити? — питає Мартин. — Ну не чекати ж нам самого вечора, вони ж за цей час можуть вже щось накоїти.

— Ой, скільки там до того вечора, кілька годин, — відрубає Маріан. — Я пропоную нам обговорити побачене за цих кілька днів і продвинутися у нашому розслідуванні, щоб хоч трохи допомогти боротьбі з цими вʼязнями. А то, я так бачу, що наша школа якось не дуже про це турбується. Директор навіть не захотів Ситулу слухати з її проханням про чари захисту, тому дуже багато зараз залежить саме від нас, які більше за всіх знають про злочинців.

— Не скажу, що більше за всіх, — сказав хтось ззаду. — Ви дуже гучно розмовляєте, до речі.

— Ну ми все ж таки у вітальні когтеврану, хто б не підслухав таку цікаву розмову, — скаржиться Маріан.

— І не намагався, — каже хлопчина, наче з третього курсу. — Я бачив, що в школі діється щось незвичайне протягом канікул. Я залишався у школі з деяких причин, тому мав можливість гуляти по безлюдних коридорах, тому все ж таки дещо знаю.

— Ми проводимо розслідування зараз, і ми дуже хочемо допомогти нашій знайомій працівниці Гоґвортсу та й усій школі подолати вʼязнів Азкабану, — каже Зої. — Чи не міг би ти розказати, що знаєш про них?

— Ще чого, героями себе виставили, хочуть школу рятувати. Ви ще дуже малі, навіщо вам це. Насамперед ви навіть заклинань багато не знаєте, навіть я умом не блищу поряд з вʼязницями Азкабану.

— Я тобі принесу мішечок своїх фірмових цукерок сам- знаєш-для-чого, — підморгує Мартин.

Знехотя хлопчина потискає йому руку й, видихнувши, сідає разом з друзями:

— По перше, це був прохід у бібліотеці. Я так розумію, що його вже викрили, тому його там більше немає.

Зої та Маріан багатозначно переглянулися, пригадуючи, як минулого разу з дверей виходили тварини-розвідники.

— Я заходив туди, ще не знаючи, що там буде і побачив купи паперів з дивними символами на них, три котли для зіллєваріння, велику шафу з різними дивними інгредієнтами. Дивний тунель також вів донизу, проте туди я не спустився.

Зої нагострила вуха:

— Далі я побачив тварин, які намагалися пробратися до кабінету чи то трансфігурації, чи то Заклинань, не дуже памʼятаю, проте двері вони здвинути не могли. Я не знав, що з ними робити тоді, і хто вони такі здогадався лише потім.

— То хто ж вони? — випалює Зої.

— Синамус! Тут! Дивись! Скоріше! — хтось несамовито гукнув з хлопчачої спальні.

Друзі й хлопчина різко підвелися й побігли до нього, видно,  щось трапилося з ліжком Синамуса. І це точно діло рук злодіїв.

 

 

Глава 28

 

 

— Тримайте їх, стримайте яким-небудь способом! — кричав хтось з спальні хлопчиків.

Здалеку пролунало закляття, щось тріснуло в глибині кімнати. Синамус і Мартин прибігли першими, за ними Маріан, Міллі та Зої.

— Що тут коїться? — хвилюючись, говорить Синамус.

По кімнаті літають три тварини — кішка, шиншила та папуга. Вони зробили переполох у всій спальні: розібрані ліжка, пірʼя по всіх куточках, розлиті баночки чорнил. Старшокурсники намагаються стримати їх чарами, але ці тварини-розвідники настільки прудкі, що їм не вдається навіть прицілитися. Нарешті в папугу прилітає закляття левіоса.

— Один є! — вигукує хтось здалеку.

Переслідування очима продовжуються, кішка та шиншила ховаються в кімнаті. Синамус дивиться круглесенькими очима на своє та Мартинове ліжко. — О ні, вони усі подряпані, мої речі, — думає він. Ніхто з друзів тим часом не наважується втрутитися у справу, бо вони ще мало досвідчені й можуть тільки завадити спіймати тварин.

— Шиншила є! — крикнув хтось позаду Міллі, що та аж здригнулася.

Тут раптом хтось зі швидкістю звуку кидається посеред спальні та голими руками ловить кішку, що заходилася тікати через вікно. Третя є! — захоплено викрикує він посеред галасу більш ніж сорока людей, що встигли прийти на крики з хлопчачої спальні. В кімнаті вже стояли дівчата, що залишилися на перерву у своїй кімнаті й інші хлопці, що сиділи на той час у вітальні.

— Що будемо з ними робити? — нарешті подає свій голос Мартин.

— У когось є з собою клітка для сов? — питає Зої.

— Так, в мене є одна, проте мені здається, що папуга звідти може вилетіти. Є ще якісь пропозиції? — питає першокурсник.

— Так, в мене якраз є та, де рещіточки маленькі, — говорить третьокурсник. — Дивні ці тварини, як вони сюди тільки пробралися ?

Маріан та Зої дивляться один на одного з натяком мовчати і допомагають третьокурснику відкрити клітку. Діти обережно, але швидко заганяють туди тварин.

— Понесемо їх до професора Уізлі? — питає Зої.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 25 26 27 ... 43
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Усе, що ви не знали про Гоґвортс , Дар’я Зелена», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Усе, що ви не знали про Гоґвортс , Дар’я Зелена"