Читати книгу - "Мишка, Зимова Анета"

ДАНЯ
Навіщо пити якщо не вмієш? Та вона мабуть вперше тільки алкоголь спробувала! Взяла, напилась, а я ще й винний! Супер!
Я легко доніс мишку до таксі, ледве посадив, але все-таки ми зараз їдемо в таксі. Так, як ми сиділи на задньому місці, вона сіла подалі від мене. І щось хмуро роздумувала. 
-Ненормальний! - досить тихо вимовляє 
-Хто? - питаю її. Вона лише кинула на мене злий погляд і нічого не відповіла
-Дівчино, сядьте ближче до свого хлопця.  
-Він мені… 
-Просто в машині двері самі відчиняються інколи, тому бережіть своє здоров'я.-перебиває її водій 
-А чому тоді такий автомобіль возить людей? - хмуро питаю
-А ви знайдіть нормальну машину таксі о такій годині - зло вимовляє і везе нас далі. 
-Ася, підсядь, будь ласка - прошу її 
Вона не сперечалася і сунулася ближче до мене. Ми сиділи так близько, що я відчув її ніжно солодкий і квітковий парфюм. Вона підняла на мене свої блакитні очі, і подивилася в мої. Та невдовзі швидко опустила свій погляд. 
Через хвилин п'ять, я відчув як на моє плече вже спирається білява голова. Вона заснула? Я боявся зробити навіть маленький і легкий рух. Всю дорогу ми їхали саме так, але вже коли під'їхали до її будинку я почав її будити 
-Ася - легенько торкаюся її плеча - Прокидайся. Ася. 
Вона ледве розплющує очі
-Ти на якому поверсі живеш? - питаю у неї поки вона ще знову в сон не поринула 
- На другому - тихо каже 
Я дістаю з кишені гроші та даю їх водію 
-Дякую -кажу відкриваючи двері та беручи сумку Асі, і звісно саму Асю. Йти вона сама не здатна. Тому вибору не має, та й вона легка, тому навіть сили величезної не прикладаю, щоб донести дівчину до другого поверху.
В минулий раз, коли я її проводив, ми доходили до під'їзду, тому я легко міг знайти його. А от квартира… 
-Ася- знову сподіваюсь, що зможу її розбудити - Ася, в якій квартирі живеш? 
Вона щось пробубніла, але було щось схоже на вісімнадцять. Ну спробуємо. Я відпускаю Асю, але міцно підтримую її за талію.  Я звісно розумію, що по чужих речах лазити - погано, але зараз безвихідна ситуація. Трохи пошукавши я все ж таки знаходжу ці диво ключі! Взяв один і намагаюся їх всунути в замок. Вийшло! Вже за хвилину я приніс Асю до кімнати, і скоріше за все, якраз до її кімнати. Квартира була затишна, в якихось картинках, фотографіях. Я поклав мишку на ліжко, зняв її підбори і куртку. Я вже збирався йти, як мене зупиняє дотик ніжної руки.
-Залишся поряд -ледве чутно пробурмотіла. 
Вона не відпускала мою руку. Я зняв куртку, кросівки та лягаю поряд. Вона поклала руки на мої груди і спала далі. Стомлений я, вже скоро також поринув у сон.
Мене розбудив дзвінкий будильник! Дідько! Я хоть і не напився, але пив. І після цього голова болить, але прокидатися під цей будильник ніколи не можна і ні в якому стані. 
-Обоже - роздратовано Ася прикладає руку до голови - Вимкнись скоріше! І так голова розколюється - ниє вона 
-А пити менше треба! - кажу їй, і опускаю погяляд їй на голову, яка за ніч лягла на моє плече, а рука так досі і лежала на грудях 
Вона різко відсторонюєтьмя і стривожено дивиться на мене 
-А ти що тут робиш? - зі злостю питає 
-Ти попросила залишитися - потираю очі і відповідаю на її питання
-Я? - питає закриваючи руками обличчя - Нічого не пам'ятаю! 
-Краще і не пам'ятати - кажу та встаю з ліжка та йду до вікна, щоб відчинити його 
-Що вчора бу.. ааай - різко закричала, я повертаюся, а вона скаче на одній нозі, а другу тримає за стопу рукою 
- Що сталося? - підбігаю до неї 
-Ці кляті підбори! - обурено гримає -Нога! 
-Та сядь ти! - кажу їй, і вона одразу сідає 
-І? Змінилося щось? - піднімає на мене злий погляд
-Мишка, я не змушував тебе взувати ці підбори, тому не треба свою злість на мене викидати 
-Краса потребує жертв - бубнить собі під ніс 
-Жертв, але не таких - кажу їй та беру її малесеньку ніжку, і поняття не маю, що робити 
-І що ти будеш робити? - з цікавістю питає 
-Не знаю. Треба ж оглянути, напевно - кажу вагаючись
-Лікар від Бога прямо. Подай мені, будь ласка, аптечку, вона у самому верху ящика, зліва. 
Я підвівся і швидко знайшов ту аптечку і подав їй. Вона щось довгенько там шукала, але невдовзі дістала звідти якусь мазь, і нанесла її. 
-Так що вчора було? - питає мене знову 
-Ви з Сонею напилися, потім розказували нам з Назаром, які ми погані, і я тебе забрав потім додому. Ти попросила, щоб я залишився, ну і от - коротко розповів я 
-Вибач, це все алкоголь. Чого я його взагалі пила той напій. В голові нічого немає, чи що?
-Ну за словами Соні, тому що побачила мене з Вікою. - її обличчя одразу змінилося, і було видно, що вона щось почала роздумувати 
-Думаю вона помилилася - вона загадала цей момент! Я впевнений в цьому! Випивши, все одно щось згадуєш.
Вона обережно встала та ступнула на ногу і обережно почала йти. Покинула кімнату і за секунд тридцять:
-Обоже! - ледве не кричала вона 
-Та що там знову? - я швидко встаю та прямую до неї. Вона стоїть у ванній кімнаті біля дзеркала, і тримає якусь пляшку і ватний диск у руці. 
-Не дивись на мене! - відвертаючись благає мене. 
-А, ти про свій грим? Та все нормально. Я вже його бачив - з насмішкою кажу та наближаюся до неї. 
Я намочив руки водою та вмився. Ася вже обернулася коли свій грим змила. 
-Котра година? - питає мене 
Я дивлюся на годинник
-Сьома
-Ну хоча б встигаємо - з полегшенням каже 
-Швидко зараз збирайся. Я буду чекати на вулиці. Треба до мене заїхати. Я ж без форми - кажу їй
-Так а навіщо мені з тобою їхати? - здивовано питає 
-Щоб у автобусах не тіснитися. Менше слів, більше діла. Я пішов. - швиденько зібрався і вийшов на вулицю чекати Асю.