Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » У лісі-лісі темному 📚 - Українською

Читати книгу - "У лісі-лісі темному"

610
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "У лісі-лісі темному" автора Рут Веа. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 69
Перейти на сторінку:
жінка, яка якнайбільше схожа на мене. Отже, це… От блін. На кого я схожа? Хоч би що сказала, це все одно маячня. Так, він любить сильних жінок, дотепних. Тому скажу… Біллі Пайпер.

— Ти цілковита її протилежність, — заперечила Ніна. — За винятком того, що ви обидві блондинки.

— Ну це не Біллі Пайпер, — роздумувала Фло. — Це… вона уважно зазирнула до папірця, — Господи, й гадки не маю, хто це. Джин, як це вимовити, Морроу? Клер?

— Сама ніколи про неї не чула. Вона акторка театру, Томе?

— Тут праворуч, — перервала Фло, на повороті нас хитнуло, як на гойдалці.

— Жанна Моро, — пояснив Том. — Французька акторка. Грала у фільмі Трюффо «Жуль і Джим», здається, я не помиляюся. Проте не знав, що вона улюблена Джеймсова акторка.

— Не знаю, чи її можна назвати знаменитістю, — бурчала Клер, поки нас гойдало на горбатому мосту, потім знову пришвидшилася. Нудота знову-таки дала про себе знати. — Наступне запитання.

— Яка у Джеймса улюблена марка дизайнерського одягу?

Улюблена марка дизайнерського одягу? Джеймс, якого знала я, сміявся б із будь-якого варіанта. Я думала, може, це каверзне питання, на яке Клер заявить, мовляв, «Оксфам».

Клер тарабанила пальцями по керму, роздумуючи.

— Вагаюся між Александр МакКвін, — нарешті почулося від Клер, — та Ком де Гарсон. Але… обираю МакКвін. Через те, що він переважно одягається в МакКвін.

Трясця б вас побила.

— Правильно, — підтвердила Фло. — Відповідь, власне, така: якщо говорити про людей, яких я вважаю справді крутими — це Вів’єн Вествуд. Але якщо йдеться про дизайнерів, одяг яких ношу, тоді МакКвін. Тому, гадаю, можемо зарахувати. Питання четверте. Тілесне, — Фло засміялася. — Яку частину тіла Джеймс випадково відтяв у десятирічному віці на уроці праці?

— Шкіру на кулаці, — миттю випалила Клер у відповідь. — У нього й досі там шрам.

Щосили стулила повіки. Як же чудово я пам’ятаю цей шрам. Біле коло на кісточці маленького пальця і довга срібна лінія, що тяглася до внутрішньої частини зап’ястка, така бліда на тлі його засмаги. Я пам’ятаю, як виціловувала її, цілувала передпліччя, м’який згин ліктя. Джеймс лежав, завмерши, і тремтів, ледь стримувався від сміху, поки мої губи пестили його боязку до лоскоту м’яку шкіру рук.

— Так! — раділа Фло. — Чудова робота. Вищий рівень. Три з половиною бали в обох команд. Отже, вирішальне запитання. Якщо Клер дає відповідь, перемога в неї в кишені, а вам дістануться штаненята. Барабанний дріб, будь ласка. У якому віці Джеймс втратив невинність?

Нудота підкотила до горла, я розплющила очі.

— Зупиніть машину.

— Що? — Клер зиркнула на мене із дзеркала заднього огляду. — Господи, Лі, ти зелена.

— Зупиніть машину, — я затулила рот рукою. — Я зараз… — Більше нічого не змогла додати. Стиснула губи й дихала носом, поки Клер різко не зупинилася. Продерлась через Нінині коліна на сніг. Скрутилася, поклавши руки на коліна, тремтіла від гидливого присмаку нудоти.

— З тобою все нормально? — схвильовано допитувалася позаду Фло. — Чим тобі допомогти?

Не могла і слова вимовити, навіть рота розтулити. Лише різко крутила головою й понад усе хотіла, щоб вона пішла геть. Аби всі пішли геть.

— Лі, з тобою все гаразд? — долинув голос Клер із вікна.

Нора, злість нуртувала в голові. Ти дурне стерво. Нічого не відповіла. Чекала, поки моє уривчасте дихання повернеться до норми й мине нудота.

— Ти нормально, Норо? — Ніна стола поруч, поклавши руку на моє плече. Я кивнула, потроху випросталася. Глибоко вдихнула. Холодне повітря залетіло в груди, чисте та свіже, справжній порятунок після задухи машини.

— Так. Вибач. Мені стало трохи… Певно, це через заднє сидіння.

— Я думаю, це через кляту вікторину Фло, — заперечила Ніна. Вона навіть не намагалася говорити тихіше. Кинула погляд на Фло, потім співчутливо на мене. Проте та чи не чула, чи вдала, що не чує. Безтурботно теревенила з Клер. — Фло, — мовила Ніна. — Гадаю, Норі краще сісти попереду, це нічого?

— Ой, ну звісно, жодних проблем. Жодних… Норо, от бідако. Треба ж було сказати, що тобі зле.

— Усе нормально, — відповіла сухо. Сіла на переднє сидіння, яке звільнила Фло, і вмостилася біля Клер. Вона осяяла мене співчутливим поглядом. Фло завзято гнула своє із заднього сидіння:

— Тож повернімося до вікторини!

Проте Клер її урвала:

— Не варто, обійдемося нічиєю. Гаразд, Флорсі? Думаю, зараз із нас уже досить вікторини.

— Ой, — обличчя Фло спохмурніло. Мені стало її шкода. Хай чия була в тому провина, проте точно — не її. Єдиним її злочином було намагання лишатися хорошою подругою для Клер.

16

— Леоноро! — мене трясла чиясь рука, намагаючись розбудити. — Леоноро, курчатко, мушу тебе розбудити.

Я відчула, як пальці торкаються повік, а потім яскраве світло вривається й цілковито засліплює усе навколо.

— Ой, — закліпала, відсахнулася, рука відпустила підборіддя.

— Вибач, курчатко, ти прокинулася?

— Так. Так, я прокинулася.

Не знаю, коли й задрімала. Здавалося, що більш ніж півночі пролежала з розплющеними очима, спостерігаючи за силуетами поліції через скло, перебирала думки в голові, намагаючись згадати бодай щось. Стрілянина по глиняних тарілках. Це й був синець од віддачі. Я мушу не забути це сказати поліції… Якби ж я могла контролювати думки у своїй голові.

Але що ближче наближалася до подій, хоч би що там трапилося, дедалі більше їх затягувала пелена. Що трапилося? Чому я тут? Найімовірніше, останні слова я промовила вголос, бо медсестра співчутливо усміхнулася.

— Ти потрапила в аварію, сонечко.

— Зі мною все гаразд?

— Так, жодного перелому, — у неї був приємний нортамберлендський говір. — Але ти жахливо розбила обличчя. У тебе два красені-синці під очима. Проте без серйозних травм. Це тому я тебе й розбудила. Що п’ять годин я мушу тебе оглядати. Це лише для того, щоб точно переконатися, що жодних ускладнень за ніч не вилізло.

— Я спала, — бовкнула їй якусь дурню. Потерла обличчя. Боліло так, ніби я врізалася в скло.

— Обережно, — зауважила медсестра. — Маєш кілька ран та синців.

Я потерла п’яти. Бруд, кров та гравій аж в’їлися в стопи. Мені стало гидко. Треба було сходити до вбиральні.

— Мені можна прийняти душ? — запитала я. Голова важка, все, як у тумані.

Я помітила, що до палати примикає ванна кімната. Медсестра подивилася вниз на табличку скраю ліжка.

— Я запитаю в лікаря. Не кажу тобі «ні», лише хочу переконатися.

Вона повертається до дверей. Я помічаю силует крізь віконечко. На думку спадає вчорашня розмова. Щось схоже на кошмар. Невже це правда? Чи справді я це чула, чи думала, що чула? А може, мені наснилося?

— Заждіть. Чекайте, я вчора чула голоси за дверима.

Проте вона вже пішла, двері

1 ... 25 26 27 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «У лісі-лісі темному», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «У лісі-лісі темному» жанру - 💙 Бойовики:


Коментарі та відгуки (0) до книги "У лісі-лісі темному"