Читати книгу - "Янголи і демони"

Коротко і ясно, подумав Ленґдон.

— Отже, ви вірите, що Бог існує, але ми ніколи Його не зрозуміємо.

— Її, — усміхнувшись, уточнила вона. — Ваші корінні американці мали рацію.

— Матінка Земля, — хмикнув Ленґдон.

— Гея. Планета — це організм. Усі ми — клітини, що мають різне призначення. І, однак усі ми пов’язані. Служимо одне одному. Служимо цілому.

Дивлячись на неї, Ленґдон відчув, як у нього в душі щось ворухнулось. Щось, чого він не відчував уже довгий час. У її очах була заворожлива ясність... а в голосі дивовижна чистота. Він був зачарований.

— Містере Ленґдон, дозвольте запитати вас іще щось.

— Роберт, — нагадав він. Від містера Ленґдона я почуваюся старим. Я й справді старий!

— Скажіть, Роберте, якщо не секрет, як так сталося, що ви зацікавилися ілюмінатами?

Ленґдон на хвильку задумався.

— Насправді це сталося через гроші.

Вітторія була розчарована.

— Гроші? Тобто ви маєте на увазі консультації?

Ленґдон розсміявся, усвідомивши, як це пролунало.

— Ні, ні. Я мав на увазі гроші в сенсі банкноти. — Він поліз до кишені і витягнув кілька банкнот. Знайшов серед них один долар. — Ілюмінати мене заінтригували, коли я довідався, що американські банкноти рясніють їхніми символами.

Вітторія примружилась, очевидно, не знаючи, чи варто сприймати це серйозно.

Ленґдон простягнув їй однодоларову купюру.

— Подивіться на зворотний бік. Бачите ліворуч велику державну печатку?

Вітторія перевернула купюру іншим боком.

— Тобто піраміду?

— Піраміду. Знаєте, що спільного між пірамідами й історією США? — Вітторія знизала плечима. — Отож. Анічогісінького.

Вітторія наморщила чоло.

— То чому центральний символ на вашій державній печатці — піраміда?

— Темний епізод історії, — відповів Ленґдон. — Піраміда — це окультний символ, який означає сходження вгору, до найвищого джерела просвітлення. Бачите, що зображено над нею?

Вітторія уважно подивилась на банкноту.

— Око всередині трикутника.

— Це має назву тринакрія. Скажіть, ви бачили таке око в трикутнику ще десь?

Вітторія помовчала.

— Здається, бачила, але я не впевнена...

— Його можна побачити в масонських ложах по всьому світу.

— То це масонський символ?

— Насправді навіть не масонський. Це символ ілюмінатів. Вони називають його «сяючою дельтою». Це щось на кшталт заклику до просвітленої зміни. Око символізує здатність ілюмінатів усюди проникати і за всім спостерігати. Сяючий трикутник означає просвітлення. І, крім того, трикутник — грецька літера дельта, математичний символ, який означає...

— Зміну. Перехід.

Ленґдон усміхнувся:

— Я забув, що розмовляю з науковцем.

— Тобто ви хочете сказати, що велика державна печатка США — це заклик до просвітленої, всевидющої зміни?

— Дехто називає це новим світовим ладом.

Вітторія була вражена. Вона знову подивилась на банкноту.

— Під пірамідою написано Novus... Ordo...

— Novus Ordo Seclorum, — підказав їй Ленґдон. — Це означає новий світський лад.

— Світський, тобто нерелігійний?

— Нерелігійний. Ці слова не тільки чітко окреслюють мету ілюмінатів, а й різко суперечать фразі, що поряд. Ми віримо в Бога.

— Але як усі ці символи могли опинитися на наймогутнішій валюті світу? — занепокоїлась Вітторія.

— Більшість науковців вважають, що це сталося завдяки віце-президентові Генрі Воллесу. Він був масоном вищого рангу і, безумовно, мав зв'язки з ілюмінатами. Ніхто не знає, чи він зробив це свідомо як один з ілюмінатів, чи несвідомо, просто під їхнім впливом. Але такий зразок державної печатки запропонував президентові саме Воллес.

— Як? Як міг президент погодитися...

— Цим президентом був Франклін Рузвельт. Воллес просто сказав йому, що Novus Ordo Seclorum означає новий курс.

— І Рузвельт більше нікого не попросив подивитися на цей символ, перш ніж доручити скарбниці його друкувати? — Вітторія не дуже вірила.

— Не було такої потреби. Вони з Воллесом були як брати.

— Брати?

— Зазирніть до підручника історії, — усміхнувшись, порадив Ленґдон. — Франклін Рузвельт був відомим масоном.

32

Ленґдон затамував подих: Х-33 спіраллю заходив на посадку в римський аеропорт Леонардо да Вінчі. Вітторія заплющила очі, наче намагаючись зусиллям волі взяти ситуацію під контроль. Колеса торкнулися землі, і літак покотив до одного з приватних ангарів.

— Вибачте за довгий політ, — сказав пілот, вийшовши з кабіни. — Над населеними районами доводилось летіти повільніше, щоб не перевищувати встановлених норм шуму.

Ленґдон подивився на годинник. Вони летіли рівно тридцять сім хвилин.

Пілот швидко відчинив зовнішні двері.

— Ніхто не хоче пояснити, що відбувається?

Вітторія й Ленґдон промовчали.

— Що ж, добре, — сказав пілот, потягуючись. — Я буду в кабіні з кондиціонером і музикою. Тільки я й Гарт.

Під яскравим пообіднім сонцем Ленґдон перекинув піджак через плече. Вітторія підвела обличчя до неба й глибоко вдихувала повітря, неначе сонячні промені передавали їй якусь чудодійну енергію.

Середземноморці, подумав Ленґдон, відчуваючи, що вже спітнів.

— Трохи невідповідний вік для мультфільмів, як ви вважаєте? — сказала Вітторія, не розплющуючи очей.

— Перепрошую?

— Ваш годинник. Я побачила його в літаку.

Ленґдон злегка почервонів. Він уже звик виправдовуватись за свій годинник. Цю колекційну модель із Міккі-маусом подарували йому в дитинстві батьки. І хоч Міккі-маус із випростаними руками, що виконували функцію стрілок, виглядав трохи дурнувато, іншого годинника Ленґдон ніколи не носив. Він був водонепроникний і світився в темряві — ідеальний для змагань із плавання та пізніх прогулянок неосвітленими стежками кампусу. Коли студенти звертали увагу на його дивне уявлення про моду, Ленґдон відповідав, що Міккі-маус допомагає йому залишатися в душі молодим.

— Шоста година, — сказав він.

Вітторія кивнула, все ще не розплющуючи очей.

— А ось, схоже, і наш транспорт.

Ленґдон почув удалині якийсь гуркіт, подивився вгору, і його мало не занудило. З півночі, опустившись низько над злітною смугою, до них наближався гелікоптер. Ленґдон один раз літав на гелікоптері над долиною Пальпа в Андах, розглядаючи загадкові малюнки пустелі Наска на піску, і йому це аніскілечки не сподобалось. Літючий черевик. Після двох перельотів за день Ленґдон мав надію, що Ватикан вишле по них авто.

Очевидно, він помилявся.

Гелікоптер сповільнився в них над головами, якусь мить повисів у повітрі, тоді почав швидко спускатися на злітну смугу. Він був білий, а з одного боку мав герб — два тонкі ключі навхрест і папська тіара на тлі щита. Цей символ Ленґдон знав дуже добре. Це була традиційна печатка Ватикану — священний символ папського престолу, причому сам «престол» був у прямому сенсі давнім троном святого Петра.

Святий гелікоптер, подумки зітхнув Ленґдон, спостерігаючи, як той приземляється. Він і забув, що Ватикан має власний повітряний флот у складі одного гелікоптера, яким Папу доправляють до аеропорту, на зустрічі, а також до його літньої резиденції в Ґандольфо. Ленґдон однозначнно волів би їхати автом.

Пілот