Читати книгу - "Три тисячі смертей"

Сапер спохмурнів.

— Як це — не дійшли? — Дізфайндер розхвилювався так, що мало не впустив кухоль. — А кліматична бомба? А колодязь? А каналізація? А караулка... втім, цього ти вже не бачив...

Юр зрозумів, що його запитання не дуже логічні й заплутався зовсім.

— Отже, все це мені приверзлося?

— Ну звичайно! — Піт зітхнув з видимим полегшенням. — Просто контузія й глюки від неї.

— Шкода, шкода... — Дізфайндер сьорбнув ще пива й теж зітхнув. — Втім, яка там шкода, це просто чудово! Всі живі... А Моше?

— Ні, Моше, на жаль, загинув, — Ганс спохмурнів. — Найпаскудніше те, що загинув марно, по-дурному. Оце шкода.

— Піте, — Дізфайндер знову розвернувся до американця й подивився на нього з дивним виглядом, мало не жалісно. — Зроби добру справу. На ось ключі, сходи до моєї машини й зазирни в багажник.

— А що там?

— Ну, ти зазирни — й мені скажеш.

Сапер знизав плечима, вийшов, грюкнувши дверима, й на кілька хвилин зник.

Калібр мовчки цмулив пиво й зацікавлено поглядав то на двері, то на годинник.

Піт повернувся за кілька хвилин з дивним виразом на обличчі — так чи сяк, але Калібр потім клявся, що на чолі в нього було написано: "Нічого не розумію!". Кирилицею.

— Нічого не розумію... — видихнув він, падаючи на свій стілець. — Дайте пива!

Він рвучко вихилив кухоль, потім піднявся й вийшов знову. Ганс і на цей раз поглянув на годинник.

Сапер повернувся швидше — приблизно за хвилину.

— Ну що?

— Лежить...

На американця було боляче дивитись.

— Ану, Гансе, сходи-но й ти... — Піт безсило кинув йому ключі на коліна. Німець повернувся ще швидше, але судячи з виразу на обличчі, не так здивований, як зраділий.

— Лежить?.. — з болісною надією підвів погляд Сапер.

— Аякже! — кивнув Калібр. — Куди ж вона дінеться?

— Оце я й думаю, хлопці, — озвався нарешті й Дізфайндер. — У кого з нас контузія?

— Ну що, дезертири? — товстунець на цей раз був без портфеля, але з тим самим носовичком й так само безперестанку витирав піт з лисини. Ні дівчат, ні дельфінів на цей звичайно, не було. — Зізнайтесь, зброю продали, а гроші пропили?

Сапер скривився, Калібр залишився незворушним, а Дізфайндер чомусь посміхнувся.

— Це, звісно, жарти. Я розумію, що завдання було не з легких, й вас не звинувачую, — вів далі своє замовник. — Але не зовсім розумію, навіщо ви мене викликали. Ні про які додаткові винагороди не може бути й мови, а друга спроба неможлива протягом щонайменше...

Гість раптом затнувся. У відкритому багажнику автомобіля мирно лежав металевий конус, з півметра завдовжки.

— А це що таке... — голос його зірвався й замість запитання вийшло щось на зразок зойку наляканого зайця.

— Боже ж мій... — він заворожено підійшов ближче й обережно простяг руку. — Невже це...

— Не певен, — недбало кинув Сапер. — Але дуже схоже.

— І ви притягли оце сюди! — голос гостя тремтів, він оглянувся навколо, на дворик мотелю, в якому вони зустрілися, на навколишні будинки, на чисте небо.

— Як замовляли, — вставив своє Калібр.

— Але ж воно...

— Воно-воно, — підтвердив американець й рішуче хряснув кришкою багажника. — Наскільки я розумію, чека у вас зараз нема? Отже, зустрінемось завтра. Годиться?

— Т-так, — гість все ще тремтів. — А...

— Про місце зустрічі повідомимо додатково. Годиться?

— Т-так. А... але треба все перевірити!

— Звичайно. Беріть з собою вашого експерта...

— Двох!

— Ну добре, двох, але не більше! Домовились?

Замовник кивнув, й пішов до виходу. Його товстенька постать якось разом втратила свою жвавість й веселість, піт градом падав на комірець сорочки — але на відстані відчувалось, що то не від спеки.

— Мало в штани не наклав, — прокоментував Калібр. — Чого його так боятись?

З першого погляду вілла не змінилася зовсім — лише кудись зникли дівчата, й трохи інакше стояли пластикові стільці. Товстунець так само часто витирав хусточкою піт з лисини — але на цей раз вираз на його обличчі був іншим, і на джип поглядав він з якимось майже побожним острахом.

Двоє експертів — один худий та довготелесий, інший такий самий худий, але значно менший, про щось коротко перемовляючись на незрозумілому ядернофізичному жаргоні, саме відкривали багажника.

Замовник мовчав й підозріло поглядав то на них, то на