Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Пекельний звіздар 📚 - Українською

Читати книгу - "Пекельний звіздар"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пекельний звіздар" автора Леонід Григорович Кононович. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 53
Перейти на сторінку:

Мовчать хлопчаки, як води в рота понабирали.

— То які ж ви козаки після цього! — вибухнув отаман. — Щурі ви, а не козаки! Всім сьогодні звелю оселедці зголити!..

— Та ми не винуваті, пане отамане! — озвалися з гурту. — То Барабаш сюю бучу зняв!

Зиркнув отаман на морданя, а в того з руки кров цебенить.

— Се ти його? — питається Івася.

— Ну, я! — каже той. — А що?

— Добре зробив! — каже отаман.

Повеселів трохи Івась, а то вже й серце у п'яти сховалося: ну ж бо киями скарають за те, що братню кров на Січі пролляв.

— Нехай шаблю мою оддадуть! — каже отаманові.

— То в тебе й шабля є? — здивувався той. І до хлопців: — У кого вона?

Вийшов з гурту замлілий блідий хлопчина та й простягає отаманові шаблю.

— Осьо вона, — каже.

— То се ти, Найдо, — каже йому отаман, — у свого брата козака добро його зрабував? А знаєш ти, що за теє роблять на Січі?

Той мовчить і тільки босою ногою в землі колупає.

— Як один козак у другого що-небудь зграбує чи вкраде, — карбує слово за словом отаман, — то закон такий: прив'язати сього драпіжника до стовпа на січовому майдані й бити киями, поки м'ясо в нього від кісток не відстане!

Івасеві й шкода стало того загнибіди.

— Не треба, — каже. — Він же ж оддав!

Витяг отаман шаблю з піхов і свиснув од подиву.

— Ого! Се де ти її вискіпав таку?

— Козуб сьогодні купив у татарина, — каже Івась. — А що?

— Добряча шаблюка! То се ти джура Козубів?

— Угу.

— Казали мені за тебе… А скільки ж тобі год?

— Вісім… дев'ятий пішов!

Знову зиркнув на хлопців отаман.

— Бенцвали, остолопи… на меншого гуртом напали! — Та й до Івася: — Що з ними вчинити, кажи?

— Нічого, — каже Івась, узуваючи другого чобота. — Нехай ідуть собі… дарую їх життям! Але щоб пам'ятали мою добрість.

Отаман подумав.

— Добре, — каже. — Барабашеві десять палиць, а ви, бенцвали, під курінем три ночі будете спати! Всім ясно?

— Усім, — кажуть хлопці.

— А що треба сказати?

— Дякуємо, ясновельможний пане отамане, за твою панську ласку! — прокричали всі гуртом.

— Ото начувайтеся мені! — Й до Івася: — Держи свою шаблю. Вмієш орудувати?

— Трохи.

— А де живеш?

— У характерника.

— Як звешся?

— Івась.

— А прізвисько?

— Галай.

— А той Галай, що з Наливайком колись ляхів карав, не родич тобі?

— То дід мій, — каже Івась.

Хитнув головою отаман.

— Я курінний над хлопцями-недолітками, Шостак прозиваюся. Хочеш козацькому ділу вчитися?

— Хочу.

— Он там у долині, за могилою, — показав Шостак на той берег Дніпра, — Барило щодня навчає хлопців на шаблях битися і з огневої стрільби влучати. Приходь.

— Прийду, — каже Івась.

А отаман знову зиркнув на нього.

— Ох і пошарпали тебе! — каже.

Мацнув Івась по обличчю, а з брови кров так і побігла. Взяв він землі, поплював у долоню, замісив та й заліпив тую рану.

— Нічого! — каже. — Якби один на один, то дідька лисого мене здолали б!

— Ото й молодець, — каже отаман. — А зараз ходи здоров! Та не забудь завтра до Барила заявитися.

Вклонився Івась отаманові, шаблю під пахву та й подався геть. Минає пороховий льох, аж здоганяють його двоє хлопців — Найда і ще якийсь козак.

— Ти чуй, — каже Найда, — ти, теє… не держи зла на нас! То ми з дурного ума, сказати б.

— Я не держу, — каже Івась. А сам іде й не дивиться на них.

— То Барабаш винен, — каже другий хлопець. — Він як побачив, що на тобі шабля й чоботи, то в нього аж слина покотилася!

1 ... 25 26 27 ... 53
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пекельний звіздар», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пекельний звіздар"