Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Навіщо. What For 📚 - Українською

Читати книгу - "Навіщо. What For"

1 060
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Навіщо. What For" автора Марія Старожицька. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 50
Перейти на сторінку:
до дороги, бачить автівку, що наближається, зупиняється. Машина зупиняється також.

Червонець

— Куда, красавица?

Стрілка

— За водой.

Червонець

— Давай подвезем.

Стрілка

— Да нет, я сама, тут близко.

Червонець

— Интересно, куда тут близко? И кого это ты разула?

Стрілка

— Мужнины.

Червонець

— А муж что, лилипут?

Стрілка

— С чего ты взял?

Червонець

— Да с того, что берцы твои 35-го размера. Лезь в машину, сучка укропская. Сейчас покажешь, как карателям давала.


21 сцена


Лавр на березі річки. Роззувається, прив`язує берці до автомата, ладнає, аби плисти з речами в руках. Дістає мобільний.


Лавр

— Настя? Як ти? Знаєш, ти мені за всі дні вперше наснилася. Я так цього хотів, і ніяк. А тут і прийшла… У тому дощовику, що ми під грозою накривалися… Може, тому, що один спав, аби тепліше стало...Ні, нехай пеленгують, хоч наговорюся. Дуже скучив. Дуже-дужедуже. Мені Портос сказав, що ти не мого поля ягода. А тепер ти моя, а він про це ніколи не взнає. Ти ж моя? Не мовчи… Рідна, люба, кохана моя дівчинка… Я доки йшов, їв шипшину з кущів, вона солодка, та начиння язика ріже, оце говорити боляче… І не знаю, що ще сказати, тільки пообіцяй, що будеш щасливою, що б не сталося. Обіцяєш? Я завжди буду з тобою, ніколи не обману, не зраджу, не покину...


Зупиняється, дивиться на телефон. Вочевидь, зв`язок перервався, а він продовжував говорити. Набирає знову.


Лавр

— Абонент не абонент.


Шукає пакетика, аби загорнути телефон, не знаходить. Ховає телефон у берці, туди ж кладе згорнений прапор, заходить у річку по коліна, тримаючи якомога вище автомат і взуття. Поволі йде далі по дну. Зупиняється і починає співати, спочатку тихо, потім голосніше.


Лавр

— Ще не вмерла України Ні слава, ні воля, Ще нам, браття-українці Усміхнеться доля, Згинуть наші вороженьки, Як роса на сонці, Запануєм, рідні браття, У своїй сторонці. Душу й тіло ми положим За нашу свободу...


Вдихає повні груди, починає плисти, штовхаючи речі перед собою, раптом гучний вибух, в річку потрапляє снаряд, йде хвиля, накриває його з головою.


22 сцена


Тесей

— Настя, добридень… Ні, зв'язку немає, теж набираю періодично. Я стосовно іншого. Мені б хотілося побачити вас, давайте зустрінемося… Так, сьогодні — завтра вже не буде сенсу… Ой, та що ти, припини, я зовсім не це хотів сказати... Ну, клянуся, він живий, все з ним добре, за річкою вже наша територія, наші війська, все добре, вийшов він, точно, мав вийти... І на зв'язок осьось вийде. Тому й не буде сенсу, що він вийде і все закінчиться. Так, якщо не вийде, закінчиться теж... Не буду, не буду, я тямущий.


23 сцена


Лавр лежить на березі, викинутий хвилею. Поруч, трохи неподалік, лежить його речі. Починає говорити тихо, ніби марячи, потім голосніше, виразніше.


Лавр

— Братани, де ви? Бані, Ахім, Восьмий?! Я тепер з вами тут буду… Самольот… Дай мені руку, піднімуся, обійму тебе… А як тут у вас знову народитися?.. Я в черзі чекатиму… Мені аби мене Настя народила, нового, чистого… Тільки вона зможе…


Затихає, лежить, не піднімаючи голови, схоже, плаче. Раптом з купи, де лежать зв`язані автомат, берці, прапор, лунає телефонний дзвінок. Лавр поволі піднімається, оглядається, сідає на пісок, телефон не бере.



Четверта дія. ЧЕРЕЗ РІК

1 сцена


Тесей

— За рік, що минув, я грав в різні ігри. Більше нікого не врятував. І тут, за великим рахунком, рятувала Настя, від моїх карт було мало толку. Немає таких карт, щоб на кожній оселі, у кожній квартирі і навіть кімнаті, відзначала, хто за російський світ, а хто за європейський вибір. Хоча зрештою і не за це війна пішла, а за незалежність. Ох, як я все життя за цим словом, як за синім птахом, ганявся. Ні наркотиків, ні алкоголю, ні цигарок, аби не потрапити в залежність, гроші у батьків з сімнадцяти років не брав, на першому коханні не одружився — у неї була квартира, а у мене — ні, ну як же... Але це все до котла. Я там не був, але мене теж зварило. Переколбасило. Розлучився з нареченою, її зовсім не цікавила війна, але не це стало причиною. Просто сиділи ввечері у кафе на терасі. Підійшов п'яний солдат, став питати, чому я не на війні. Почав відповідати, а вона раптом заволала, як різана, покликала офіціанта, зажадала охорону, аби відігнали бійця, для неї — людину нижчого сорту. Досі соромно. Ходжу, дивлюся в обличчя, може, зустріну його, вибачусь. А на війну? Не моє. Воювати таки повинні професіонали. Або якщо "вставай, хто може, ворог біля воріт". Встановив собі податок на війну — перераховую волонтерам половину заробленого. Якось півночі сперечався з товаришем, таки потрібно воювати чи це справа військових, а не добровольців. Бо за Іловайськ так ніхто і не покараний, так і не знайдені сотні загиблих, тих, хто теж виходив, і так і залишився на соняшникових

1 ... 25 26 27 ... 50
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Навіщо. What For», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Навіщо. What For"