Читати книгу - "Врятувати неможливо забути, Ксенія Мур "

Підсумком розмови, стало рішення хлопців про необхідність поговорити з уявною нареченою і поверненням її зі світу мрій на грішну землю.  Ділара, правда, попросила їх почекати з цим, доки вона не прочитає цю особу.  А то хто знає, що та могла замислити.

Ця дрібна пригода трохи відволікла мене від думок про заклинання, але ненадовго.  Вже до обіду, я знову повернулася в стан мрійливості.  І, щоб скоротати час до повернення грема О'Ларса, вирушила до Аделії.

Вона мене зустріла сидячи на стільці, біля вікна.  Її зовнішній вигляд був, як і раніше, далекий від ідеалу, але, принаймні, вона причесалася і в її очах більше не було тієї жахливої ​​апатії і байдужості.

- Привіт!  - привіталася я.

Аделія посміхнулася, привітала мене у відповідь і жестом запросила присісти поруч.

 - Я сподівалася, що ти все таки прийдеш.  Хоча, до кінця і не вірила в це, - зізналася вона.

 - Я ж обіцяла.  Як ти сьогодні?

Ми трохи поговорили про її самопочуття - як я і думала, нічого кардинально не змінилося.  Лікарі  дозволили їй займатися теорією, кілька разів на тиждень, не більше години на день.  Але якщо їй стане гірше, відразу ж скасують свій дозвіл.

Мені було трохи ніяково, але я все ж запитала Адель, чи знайшли того, хто її отруїв.

 - Так, знайшли.  Винний перед тобою.

Я дивилася на неї в німому подиві.  Тобто, вона сама?!

 - Як?  - тільки й змогла видавити з себе я.

Аделія зніяковіло завовтузилася на стільці і вткнулась очима в підлогу.  Помітивши її реакцію, я вже хотіла сказати, що вона може не розповідати, але в цей момент дівчина почала говорити.

 - Розумієш, нас у батьків четверо - я молодша.  Моя сім'я, протягом декількох століть, мала світлу і творчу спрямованість магії.  Мій батько - п'ятий Фарг.  Це означає, що він глава п'ятої по рейтингу сім'ї з тих, хто керує державою.  Всього на Плеаш таких сімей сім.  Ми відповідали за ритуали, необхідні для хорошого життя жителів.  Ритуали родючості, здоров'я, процвітання і багато іншого.  Оточення у нас було таким же, так як вектор спрямованості позначається на характері.  А у мене, вектор виявився темним і руйнівним.  Що правда, зрозуміли це не відразу, а тільки після неприємної події.  У віці одинадцяти років, мене вперше взяли для участі в ритуалі родючості.  У той рік стався жахливий неврожай - жителі виявилися на межі голоду.  Тоді й зрозуміли, що саме моя участь і призвела до таких наслідків.

Голос у Аделії сів, і поки вона переводила подих, я принесла їй води.

 - Дякую!  Так ось, після того випадку всі почали говорити про мене.  Хтось мене шкодував, хтось моїх рідних, деякі вважали, що я взагалі не з родини Фарга.  Але більшість, мене почали боятися і, відповідно, налаштовувати своїх дітей проти мене.  Мій характер і так не був солодким, а в умовах загального страху і жалості, зовсім зіпсувався.  Але все це було не так важливо - мої рідні любили мене, старші сестри і брат захищали.  Ось тільки разом зі мною, росла і моя магія.  І в підсумку, я помітила, що навіть близькі стали мене побоюватися.  Вони всі так само сильно мене любили, але, одночасно і боялися.  Коли прийшло запрошення в академію, я вирішила, що більше не хочу щоб мене боялися і зроблю для цього все, що зможу.  Я почала варити для себе зілля, щоб змінити спрямованість магії.  Ось тільки не врахувала, що і зілля в моєму виконанні будуть теж руйнівні.  Вийшло, що деякі інгредієнти увійшли в резонанс з моєї магією і стали потроху отруювати мій організм.

Я очікувала чого завгодно, але не такого.  Намагатися змінити свою магію, це взагалі на голову не налазить! По-перше, це нереально, а по-друге, це могло обернутися катастрофою не тільки для неї, а й для всіх оточуючих.  Вона не дивна, вона дурна!  Про що я їй, прямим текстом і сказала.

Аделія ж ображено насупилася.

 - Багато ти розумієш!  - пробурчала вона.

 - Та більше тебе!  - парирувала я,  - не знаю, що там у тебе за світ, але щоб взагалі темних не було, це мені здається дурня!  А якщо є, значить можна було викрутитись.  І взагалі, ну боялися тебе деякі недалекі, так не переслідували ж!  А в академії тебе навіть не знали, крім тебе, тут повно більш агресивних осіб.

Та ж нага, дійсно, була дуже агресивна.

 - Тоді чого, ти в перший же день, просила мене клястися?  Раз кажеш, що ніхто мене, все одно, не знав.

 - Так тому й вимагала, що не знала хто ти.  Крім того, вела ти себе, м'яко кажучи, дивно.

Ми замовкли.  Аделія втупилася у вікно, я роздумувала, чи варто розповісти їй, як жилося мені.  Без подробиць, в загальних рисах, просто щоб ця дурепа порівняла і зрозуміла, як нерозумно вчинила.

 - Ти думаєш, тільки ти пережила огидне ставлення від оточуючих?

Моя розповідь була сухою, практично не зачіпала особисті переживання і ще більш особисті моменти життя.  Але про Белум, про свавілля там і кількість "нещасних випадків", я все ж розповіла.  Аделія слухала уважно, хмурилася і дивувалася.

 - Так що подумай і зроби висновки.  А зараз пропоную змінити тему.  Скажи мені, з чого ти хочеш почати навчання?  Я на днях прийду до тебе і позаймаємося.

Від Аделії я пішла в змішаних почуттях.  З одного боку їй хотілося поспівчувати, з іншого, їй хотілося дати гарненького ляпаса, як і собі, власне.  Так, нехай я вважаю ситуацію дівчини не такою вже страшною, але вона не я.  Я влізла зі своєю мораллю і нав'язала свою точку зору, що не є показником розуму.  Загалом, я картала себе за те, що зарозумілася і вирішила, що потрібно буде обов'язково вибачитися.

А повернувшись в кімнату, зрозуміла, що сьогодні до О'Ларса не потраплю - завтра навчальний день, а у мене й досі не дописане есе.  Крім того, слід було б підготуватися до основ ритуалістики.  Якщо один професор влаштував хитрий залік, то й інший може.

Через пару годин, мій мозок почав сигналізувати про те, що втомився і взагалі, непогано було б поїсти. Зрозуміла я це, коли перечитала свої тези.  "- В процесі підготовки ритуалу, слід розрахувати бутерброд, і перевірити сумісність з чаєм" - саме це і було записано під темою "Інгредієнти і їх властивості в ритуалах".