Книги Українською Мовою » 💛 Любовна фантастика » Підкорись нам, Алекса Адлер 📚 - Українською

Читати книгу - "Підкорись нам, Алекса Адлер"

572
0
14.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Підкорись нам" автора Алекса Адлер. Жанр книги: 💛 Любовна фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 130
Перейти на сторінку:

Після вчорашньої вечері я виконую цю його команду раніше, ніж встигаю задуматися. Навіть не уявляла, що так легко піддаюся дресурі.

Паляниця тут же опиняється у мене в роті. Смачна.

Рі-одо справді знову мене годує. Шматочок за шматочком. І мені доводиться їсти, намагаючись не подавитись під поглядом Чотжара. Спочатку здивованим, а потім якимось занадто уважним і гнітючим.

− Недоторканна. Пам'ятаєш, Чотжаре? − кидає загрозливо мій господар, від якого не сховалося те, як дивиться на мене його слуга.

Той здіймає погляд на рі-одо і, криво посміхнувшись, схиляє голову.

***

Поки рі-одо був поруч, віддаючи Чотжарові розпорядження щодо мене і мені щодо того, що робити за його відсутності, я якось навіть не замислювалася про те, що от-от доведеться залишитися з безмовним наодинці. Лише підтакувала.

Так, зроблю. Так, навчуся. Так, постараюся.

Але от зі сніданком покінчено. Господар, прихильно поплескавши мене по маківці, підіймається з дивана. І йде до того самого ліфта, яким ми вчора з ним сюди піднялися.

А я залишаюся на отоманці. І Чотжар навпроти. Спостерігає за мною, схиливши голову набік з якимось, я б навіть сказала, м'ясоїдним інтересом. Моторошний. І незрозумілий зі всіма цими своїми поглядами. Може, він мене взагалі хоче зжерти, і лише слово господаря його стримує?

Чорт. Мені страшно.

Підриваюся на ноги й стрімголов кидаюся слідом за рі-одо. Широкою дугою обігнувши свого наглядача.

− Мій пане, можна спитати?

Він зупиняється, повільно обертаючись. Окидає мене здивованим поглядом.

− Я поспішаю, звірятко, − кидає холодно.

Ох. Цей різкий тон, як цебро крижаної води на голову. Заморожує на ходу, зупиняючи всі безглузді пориви.

− Вибачте, − прошу, стиснувши руки й опустивши голову. Ховаючи очі. І свої почуття.

Кілька секунд рі-одо мовчить. І від його пильного погляду мурашки по шкірі бігають. Але я чую тихий шурхіт його одягу. І чоловік підходить до мене. Жорсткі пальці хапають за підборіддя, змушуючи подивитись йому у вічі.

− Що ти хотіла спитати, Ліно?

− Лише про те, коли ви повернетеся, пане, − шепочу, заворожено занурюючись в темряву його очей. Вже далеко не таку холодну. – Просто… я чекатиму.

– Чекатимеш? – примружується він.

– Так. Дуже, – відповідаю абсолютно щиро. Як би він сам мене часом не лякав, з ним я почуваюся, може й не в безпеці, але хоча б захищеною.

В очах господаря спалахує подив. Але поступово він змінюється справжнісіньким задоволенням від моїх слів.

− Я повернуся до кінця світлового дня, звірятко. У нас залишилося не так багато часу, щоб підготувати тебе до прибуття в мій дім, – повідомляє він, проводячи пальцем по моїх губах. Натискаючи та змушуючи їх розкрити. − Будь слухняною дівчинкою, і я подумаю, як тебе винагородити.

І перш ніж відпустити, зминає мій рот у короткому вимогливому поцілунку. Та такому гарячому, що я ще з хвилину стою потім, дивлячись на стулки дверей, що зачинилися за ним, і торкаючись припухлих губ пальцями. Намагаючись збагнути, що в його розумінні може зійти за винагороду.

До тями приходжу, лише коли чую позаду дивний шиплячий звук, схожий на смішок.

Різко обернувшись, натикаюсь очима на Чотжара. Змієхвостий неспішно і навіть якось ліниво наближається до мене. І на губах нага зміїться цинічна усмішка.

Перелякано видихнувши, я мимоволі роблю крок назад. Що б там рі-одо йому не наказував, я цього повзучого все одно побоююся.

Видавши незрозумілий цокітливий звук, він… обповзає навколо мене. Розглядає, як щось вельми незрозуміле і таке, що не викликає довіри. Не торкається, але його довгий хвіст утворює на підлозі навколо моїх ніг закрите кільце. Закриваючи в пастку. А наг зупиняється переді мною, височіючи величезною громадиною. І дивиться так вичікувально, допитливо. Наче питає, що я тепер робитиму.

Тікати нікуди. Просити допомоги нема в кого.

Я в пастці.

– Будь ласка… не чіпайте мене, – обійнявши себе за плечі, прошу плутано. І голос тремтить. – Рі-одо це не сподобається.

Обличчя нага кривиться від гніву. Думає, що я йому погрожую? Що скаржитимуся?

Може, й буду, якщо доведеться. Але погрожувати тому, хто може розчавити мене, як комашку, точно не найрозумніший вчинок. А я ж навіть не збиралася. Або збиралася, але про це йому не обов'язково знати.

Чорт.

− Я не хочу злити господаря, − додаю тихо, намагаючись прояснити все з іншого боку. Адже, справді, не хочу. Я не погрожую, я прошу не штовхати мене на непослух. От.

Кілька секунд Чотжар мало не препарує мене поглядом.

А потім посміхається, оголюючи довгі гострі ікла. Між якими з'являється чорна стрічка роздвоєного язика. І демонстративно підіймає долоні. Показуючи, що мене не торкається.

Ага. Тільки хвіст свій забирати навіть не думає.

І очима своїми безсоромними так і їсть.

− У вас є язик? − випалюю я перше, що приходить у голову на нервах. Сподіваючись відвернути його увагу від мене самої.

Змій здивовано застигає. Повертається очима до обличчя. Ще й брову запитливо заламує.

− Рі-одо сказав, що ви безмовний. От я й подумала…

Чотжар здивовано моргає.

А потім починає реготіти наді мною, гад такий.

Беззвучно до того ж.

Здається, я щось не так зрозуміла, про їхні методи позбавлення мови.

1 ... 25 26 27 ... 130
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Підкорись нам, Алекса Адлер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Підкорись нам, Алекса Адлер"