Читати книгу - "Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник"

- Віталіку, а можеш відгадати математичну загадку?

- Спррробую...

- Загадай число від 1 до 9, - запропонував Макс.

- Загадав.

- Тепер помнож це число на 9, адже ти тепер добре знаєш таблицю множення.

- Готово.

- Якщо в тебе вийшло двозначне число, то склади ці цифри між собою, - продовжував Макс.

- Зроблено.

- А зараз на першу букву того числа загадай країну з Європи.

Віталік задумався, вочевидь це завдання було йому не під силу. Макс вирішив трохи допомогти:

- Ось дивись, наприклад число "8" пишеться "ВIСIМ". Перша буква в його назві "В". Тепер ти зрозумів?

- Зрррозумів, - кивнув головою друг.

- Тоді визнач першу букву свого числа і загадай країну в Європі, - запропонував Макс.

Віталік думав, думав... Його лоб напружився так сильно, що зморщилися навіть звивини в його голові. Нарешті він заявив:

- Готово! Загадав.

- Ага, чудово, - підхопив Макс. - І тепер останнє завдання: на третю букву назви тієї країни загадай велику тварину.

- Ой... - злякався друг складного запитання.

- Не переживай, зараз ми розберемо завдання по частинах. Для початку визнач третю букву в назві країни, яку ти загадав перед цим, - запропонував Макс.

Віталік почав загинати пальці руки, шепочучи про себе щось.

- Знайшов букву! - переможно заявив він.

- А тепер на цю букву загадай велику тварину. Приблизно так, як граємо в міста, щоб із цієї літери починалося слово, - підказав Макс.

Цього разу Віталік завис надовго. До цього часу Макс вже зрозумів, що такі завдання поки що не до снаги його другові. Нарешті велетень вигукнув:

- Я пррридумав тварину!

- Так ось, Віталіку, у Данії носороги не водяться! - переможно підсумував друг.

Відкритий рот і вирячені очі товстуна свідчили про крайній ступінь здивування. Ступор тривав досить довго, потім хлопчик видавив із себе перші слова:

- А звідки тобі відомо, яку кррраїну і звіра я загадав?

- Ха, метод дидукції! - пожартував усміхнений Макс.

- Не може бути! - захопився друг. - Навчи і мене?

Нарешті, Макс зітхнув і зізнався:

- Віталіку, тобі не треба нічому вчитися, ти й так усе знаєш! Ця загадка заснована на таблиці множення.

- Це ж як? - із сумнівом уточнив той.

- Якщо ти помітив, то в таблиці множення на 9 усі результати закінчуються на 9, якщо скласти числа між собою, як зробив ти.

- Не помітив...

- Ось дивись: 9 помножити на 7 дорівнює скільки?

- 63.

- Правильно. А якщо скласти між собою 6 і 3, то вийде?

- 9.

- Ось саме! - вигукнув Макс. - Тож легко було здогадатися, яку країну ти загадав, якщо в будь-якому разі відповідь мала б вийти "9", тобто країна на "Д" у Європі тільки одна - це Данія. Ну а велика тварина на третю букву "н" може бути тільки носоріг. Тут без варіантів! - закінчив пояснення Макс і розвів руки.

Віталік ще з більшою повагою подивився на друга:

- Ну, ти точно геній! - захоплено вигукнув він.

- Нісенітниця! - недбало махнув рукою Макс. - Ти теж так зможеш, якщо будеш уважніше вчити математику.

Тут продзвенів дзвінок, що запрошував дітей на наступний урок.

- До зустрічі, Віталіку!

- Бувай, Максе!

Після закінчення занять друг чекав Макса на виході зі школи.

- Максе, я хотів із тобою поговорити, - попросив він.

- Давай, - погодився хлопчик, - поки мама за мною не приїхала.

Друзі відійшли вбік від галасливого натовпу школярів. Віталік виглядав дещо спантеличено, здавалося, що він не наважується про щось запитати.

- Та говори вже, - вирішив допомогти йому Макс після тривалої паузи.

- Розумієш... Тут це... Ну...

- А коротше можеш?

- Максе, я хочу бути схожим на тебе! - випалив, нарешті, Віталік.

- Це як? Поясни? - здивувався хлопчик, втупившись на великого друга.

- Ну... - знову зам'явся Плохiш, - е-е...

Макс впустив портфель на землю і закотив очі до неба, демонструючи нетерпіння.

- Я теж хочу бути спецагентом, як ти,- зізнався нарешті друг.

Макс не знав, що відповісти.

- Але навіщо тобі це? Хіба не вистачило свого минулого досвіду? - запитав він.

Віталік сумно опустив голову, згадуючи, як став жертвою обману російських спецслужб.

- Розумієш, я хочу допомагати своїй країні перемогти ворога, - відповів він.

- Ну що ж, гарне бажання! Тільки я тут до чого? - дивувався Макс.

- Я хотів попросити... - Віталік штовхав камінчики носком черевика, не сміючи підняти очі на співрозмовника. - Може ти міг би замовити за мене слово у твоєму агентстві?

- Ах, ось воно що! - зрозумів нарешті Макс. - Так би відразу й сказав. Тепер усе зрозуміло. Я подивлюся, що можна зробити, - пообіцяв друг, махнув рукою на прощання і побіг до мами.

- Скажи їм там, що я буду намагатися вчитися дуже уважно! - крикнув навздогін Віталік.

Наступного ранку в секретному агентстві у Макса відбулася бесіда з куратором:

- Агенте 48, я вчора зустрічався з Плохiшем уперше після літніх канікул. Він повідомив мені, що теж мріє стати спецагентом, як я.

Агент 48 під кодовим ім'ям Бульдог уважно вислухав молодого агента, потім відповів:

- Бачиш, Акторе, правила спецслужб вимагають від агента кришталево чистої біографії, а вона в Плохiша вже забруднена. Ми не можемо довірити секрети агентства людині, яка працювала на ворога.

- Але... - спробував заперечити Макс.

- Навіть якщо це сталося через непорозуміння, - перебив його куратор. - Правила є правила, їх не можна порушувати, від цього залежать життя багатьох агентів і політики країни загалом.

Макс повісив голову. Звичайно, він розумів доводи куратора, але йому було дуже шкода свого друга.

- Розумієте, агенте Бульдог, Плохiш дуже хоче допомагати батьківщині, особливо після тієї історії з українськими дітьми.