Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Есміна. Таємниця крижаної королеви, Юлія Богута 📚 - Українською

Читати книгу - "Есміна. Таємниця крижаної королеви, Юлія Богута"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Есміна. Таємниця крижаної королеви" автора Юлія Богута. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 79
Перейти на сторінку:
Розділ №14. Втрачена пам'ять

Холод огортав почервонілі пальці. Десь з вікна доносився свист від завірюхи, хоча на завтра обіцяли знову потепління. З такою погодою не те що працювати не хотілося — навіть жити. І це при тому, що Лоріан таки впихнув мені свій светр, а сам тепер ходив у сорочці та піджаку. Ми з ним доволі спокійно поїли, запили все кавою, хоча я думала, що він буде ще довго ображатись за те, що відбулося. Але ні. Чого-чого, а здорового глузду в нього було значно більше ніж в мене і ніж в Джері, який після цілого дня біготні по місту, тепер сидів над моєю головою і гудів як потяг. А все, тому що його Ароу повернулася додому, а його не відпускали  провести її та лишній раз потоптатися в пам'яті.

— Щось дізнався? — не витримала і перервала потік роздумів й нарізання кругів довкола мого столу.

— Дізнався, — спокійно кинув у повітря перевертень і продовжив образливим тоном, — що містер Санктус безсердечний, а Лоріан безсовісний.

— Я про справи, Джері... — розчаровано пробуркотіла, чіпляючи до дошки фото наших жертв. — Твоя особиста драма не врятує чиєсь життя.

— Ще і як врятує. Тільки не життя, а твої вуха. Але якщо для тебе це мізер, то... — скривив лице чоловік, сідаючи знову на стіл для розтинів, а потім взагалі лягаючи й схрещуючи долоні на грудях. — Нічого особливого не дізнався, Фіалко. Твоя Ейра Ван — взагалі ніби то й не жила. Сусідка сказала, що вона приходила спати зранку, а ближче до вечора йшла працювати. Куди й ким — невідомо.

— А за її магію щось відомо? — запитала те, що мені не давало ніяк спокою.

— Ні. Але та ж дама розповіла мені цікаву історію про те, як до неї прийшла господарка квартири, взяти гроші за оренду, а пішла без них. Уявляєш собі? Забула, що отримала їх раніше, — награно зауважив нахаба, повертаючись на бік й підморгуючи мені. — Але я б на твоєму місці не радів, Фіалко. Може Ейра й вміла стирати пам'ять, але розклади хронологію. Вона померла першою. І зараз нам ніяк не перевірити, що це саме вона стерла пам'ять Ароу та цим жертвам.

— Я б так не сказала, Джері...сам факт того, що це її магія, вже робить картинку значно чіткіше.

— Чим же?

— Ну дивись... — закріпила фото першої жертви посередині дошки. — Жила собі Ейра, яка явно займалася чимось нелегальним, судячи із розповідей твоєї бабці. А з даром стирати пам'ять можна було багато чого наробити, ще й так, щоб самі люди про це нічого не пам'ятали. Правильно?

— Припустимо, — відповіли мені, поки я ліпила фото іншої жертви. — Що далі?

— А далі, наскільки я можу допустити, на її шляху з'явилась твоя Ароу, яка теж стала жертвою. Керівник цирку казав, що пам'ять в неї зникла вже другий раз. А, значить, після першого разу, Ароу змогла частково повернути пам'ять і як будь-яка жертва, вона захотіла помсти. Тоді вона застукала в тому провулку Ейру, знерухомила її й захотіла виколоти око, але не змогла через внутрішні переконання.

— Я ж казав, що Ароу не вбивця, — втомлено зауважив перевертень, з якимось теплом оглядаючи дошку.  

— Не вбивця, але точно не свята. А знаєш чому?

— Бо вона знерухомила Ейру Ван кров'ю горгони, — повільно вичавив з себе Джері, визнаючи факт. — Тією самою, якою знерухомлювали інших жертв.

— Саме так. І чисто логічно, це означає, що ці троє були пов'язані між собою. Інакше де б вона ще могла взяти її?

— За твоєю логікою наш маніяк це горгона, яка працювала разом з Ейрою та Ароу? — перепитав чоловік, сідаючи назад на стіл.

— Це принаймні логічно. Тоді пазл складається. Бо Ароу дійсно пішла, думаючи, що та горгона розморозить Ейру. Але щось пішло не так і її вирішили добити. Цілком вірогідно, що горгоною є чоловік і ці двоє його не поділили. Тому він вирішив таким специфічним способом розставити свої пріоритети.

— Звідки в тебе стільки мозку, Фіалко... — став потирати скроні Джері, намагаючись обдумати мої логічні висновки. — Відчуття, що ти не воскрешала мертвих, а з'їдала їх мозок, щоб стати розумнішою.

— Хіба що їх мозок передавався мені, коли я ложкою колупала його, — знизала плечима. — Так ось, Джері. Твоя красуня не змогла помститись за те, що їй стерли пам'ять. Горгона прикінчила Ейру, а потім, судячи зі всього, взяла її кров і вирішила знову стерти їй пам'ять. Чи то щоб захистити, бо ми знайшли Ейру. Чи то, щоб навпаки  — зробити її винною.

— Він повернеться за нею. Ти це хочеш сказати, Фіалко? — нахмурено спитав чоловік. — Або щоб добити, або щоб перевірити чи вона в порядку.

— Та скоріше вже друге. Інакше б не вбивав ту дівчину в храмі, щоб довести нам, що вбивця не Ароу, — хилитнула головою, згадуючи срібну фарбу. — Про неї щось відомо, до речі?

— Я не настільки швидкий, Фіалко. Завтра вже шукатиму її родичів і друзів. Ти краще воскреси її, може той маніяк нарешті проколовся і нам вдасться знайти нові деталі по справі.

— Вже завтра. А то я з вами й так валюсь із ніг. Навіть поїсти не даєте спокійно, — буркотіла, розвішуючи зачіпки по справі. — Втечу я від вас!

— Куди? — розсміявся Джері, на мій невинний голос.

— А на той світ! Там хоч спати дають і ніхто не помирає під час побачень! — веселіше додала. — Ідеальне місце!

— Ти дивись, а то ти на тому світі буваєш частіше ніж на цьому. Як би й сама не перетворилася на "Крижану королеву".

— Не перетворюсь. Сьогодні піду спати до себе. Вимкну телефон для повного щастя і ви вже мене точно ніяк не дістанете з ліжечка, — весело показала язика. — А зранку наготую собі смачненького для поповнення резерву, й буде мені щастя.

— Як же мало тобі для нього потрібно, Есміно...

— Мені для життя взагалі мало потрібно, — знизала плечима, нарешті розібравшись з мапою. — Вчись, буркотун. Гарного вечора.

Я хилитнула головою в бік годинника, накинула на себе верхній одяг і вийшла з кабінету. Зачиняти двері не було сенсу — Лоріан постарався на славу. Тепер мені не те що замок доведеться міняти — всі двері. Тому я мовчки попрямувала вниз. Добре, що цей день майже закінчився. Хоча б зможу відпочити. Шкода, що мій дім знаходився трохи далі від відділку за будинок Рейна. І ще більше шкода, що його сьогодні затримав містер Санктус і я йтиму сама.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 26 27 28 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Есміна. Таємниця крижаної королеви, Юлія Богута», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Есміна. Таємниця крижаної королеви, Юлія Богута"