Читати книгу - "Нічого особистого, просто любов, Світлана Муха"

Я не належу до курок, тобто жінок, які вважають, що чоловік їм щось винен пожиттєво тільки тому, що мав необережність кілька разів вставити свої статеві органи в її статеві органи; при цьому сучасний радикальний західний фемінізм і позиція «я сама» для мене також не близькі. Чоловіки та жінки різні. Нас таким створила природа. Чоловік ніколи не зрозуміє, як це — відчути ворушіння дитини в животі або на інтуїтивному рівні зрозуміти, що дитина захворіла, перебуваючи в офісі, поки дитина в садочку. Чоловіки не знають, що таке місячні, не розуміють наших почуттів при затримці. Чоловіки не збивають ноги в кров на підборах в ожеледицю, щоб здаватися стрункішою. Ми різні. Такими створила нас природа. Це не означає, що чоловіки не вміють кохати чи не хочуть бути коханими. Хочуть! Уміють! Тільки люблять вони нас інакше — по-чоловічому.

Більше того, вони розмовляють з нами — жінками — мовою чоловіків, а ми їм намагаємося донести своє кохання мовою жінок.

Поділюсь із вами дуже показовою історією. Один наш клієнт отримав вигіднішу пропозицію по роботі й вирішив її прийняти. Стосунки з нашою клієнткою здавалися йому вже досить стабільними й зрілими. Після знайомства в Україні вони зустрічалися тричі: романтичний уїкенд у Стамбулі, потім була зустріч у Львові, а потім тижневий спільний відпочинок в Еміратах. Чоловік прямим текстом сказав дівчині, що при наступній зустрічі робитиме їй пропозицію руки і серця. Пара навіть зайшла до ювелірної крамниці, щоб дізнатися точний розмір обручки. Чоловік вирішив, як йому здавалося, бути максимально відкритим у своїх намірах. Чому б і ні? Йому сорок сім, його дівчині тридцять сім. Після останньої зустрічі в Еміратах пара планувала спільну поїздку до Європи, заручини та скоре весілля. Але тут ця несподівана пропозиція перейти в іншу компанію на вищу посаду з вищим окладом. Чоловік так довго до цього йшов. Звичайно, нова робота означає, що протягом наступних шести місяців він не зможе взяти відпустку, але, безсумнівно, його дівчина поставиться до цього з розумінням. Адже він робить це не лише для себе. Коли його дівчина переїде в Америку, вона ж не зможе відразу влаштуватися на роботу. Потрібно спочатку отримати всі необхідні документи, оформити страховку, звикнути до нового міста, навчитися водити машину. Крім того, вони так багато говорили про дітей! Потрібно буде завести дітей. Адже час іде. Чоловікові скоро п’ятдесят, а його дівчині сорок, і якщо вони хочуть завести двох дітей, краще це зробити в найближчі п’ять років. У своїй голові чоловік уже вибудував певний план. Залишилось повідомити дівчині. У його голові їхні заручини та її переїзд до нього — це вже справа вирішена, тому він навіть не уявляє, що дівчина не підтримає його або не погодиться почекати. Адже вона його любить, і він любить її. Вони обидва дорослі, розумні люди. Чоловіча логіка! Чоловіче сприйняття світу!

І ось він їй каже, що зустріч переноситься щонайменше на шість місяців. Точніше він зможе сказати за кілька місяців, коли познайомиться з командою, остаточно її укомплектує та повністю вникне у проєкт. Звичайно ж, заручини та спільне майбутнє в силі, усе тільки зсувається на кілька місяців, можливо, на півроку, ну максимум на рік. Дівчина його слухає, посміхається, киває, навіть щиро радіє разом із ним новій посаді. Зачекати кілька місяців? Вона точно це зможе! Он, дружини декабристів поїхали разом за чоловіками до Сибіру. Усе в ім’я кохання. Але ж, з іншого боку, вони були дружинами. Там було все визначено, точно, конкретно. А наша клієнтка — ще не дружина. Ну і що, що її бойфренд разом із нею вимірював розмір її безіменного пальця. Можливо, це він навмисне, щоб потягнути час і заморочити їй голову. Може, він кожну другу водить у магазин вимірювати розмір пальця, але до обручки так ніколи й не доходить! Місяць-другий вона, напевно, зачекає, подивиться. Але тут же немає жодних гарантій! Вона вже одного разу прожила зі своїм колишнім Миколою аж сім років! Її колишній теж залицявся красиво: дарував квіти та парфуми, запрошував до кафе та кіно. Говорив, що в них уже сім’я, але силу почуттів необхідно перевірити побутом та часом. Запропонував з’їхатися. Дівчина погодилася. Разом винаймали квартиру, разом облаштовували побут, проводили дозвілля, притиралися один до одного.

Першого року дівчина весь час чекала, що Микола ось-ось зробить їй пропозицію. А чому б, власне, ні? Живуть разом, порозумілися, на думку дівчини, події розвиваються правильно — логічно. Але рік минув, а потім ще півроку, а розмови про заручини немає. Дівчина не хоче бути «такою», тому вона не наполягає, не тисне. Коханий чоловік поруч, плани на майбутнє будуються — взяли путівки до Єгипту наступного жовтня. Напевно, саме в Єгипті Микола зробить їй пропозицію. І дівчина чекає. Худне до заручин, робить модне фарбування волосся, як у відомого блогера, і повну депіляцію паху, купує французьку білизну та новий купальник.

Дочекалася. Їде в таксі в аеропорт. У Єгипті щодня перебуває в радісному передчутті, але й в останній вечір пропозиції їй не роблять. Після повернення додому дівчина кілька днів відмовляє Миколі в інтимі й навмисне холодно подає йому вечерю. Їй здається, що він сам повинен здогадатися про причини її поганого настрою. Але Микола не помічає її натяків. Дівчина вибухає! Усе в найкращих традиціях — сльози, істерика, освідчення в коханні впереміш із погрозами: мовляв, вона з ним уже два роки, він каже, що у них сім’я, але пропозиції їй не робить, хоча вона терпляче чекає, але може ж і не дочекатися, може ж піти від нього, адже вона точно знає, що заслуговує на обручку, весілля з фотосесією та штамп у паспорті. Микола начебто її й заспокоює, щось обіцяє, але, обернувшись назад, дівчина розуміє, що не обіцяє він їй нічого конкретного, прикриваючись залізобетонними аргументами «та у нас же вже сім’я», «ти мене не