Читати книгу - "Заборонене кохання, Тіна Волф "

Марк інколи поглядав на неї, і лише посміхався.

Дмитро Іванович, хоча і сказав, що їхати годину, і спочатку здавалося, що це так довго, але ця година швидко минула. І авто зупинилося біля величезного двоповерхового особняка. Ворота відчинились і машина швидко заїхала у двір.

У Лізи перехопило подих. Будинок був не такий вже і великий, як їй це спочатку здалося, але дуже гарний. «А в середині там, мабуть, ще краще, ніж на вулиці», - думала вона.    

Марк реагував дуже спокійно на все, витягував з машини валізи і все штурхав Лізу, щоб вона більш стриманіше реагувала. Ліза його не чула і не слухала, а дивилась на все широко розкривши очі.

Коли вони всі зайшли в будинок, у передпокої їх зустрів якийсь чоловік, побачивши якого, Марк подумав про те, що десь його бачив. І в цьому був впевнений, бо мав фотографічну пам’ять на обличчя. Чоловік допоміг з речами та одягом.

Ліза швидко зняла свою куртку і віддала, бо поспішала роздивитися все навкруги, так як в середині будинок був розкішно прикрашений до Різдва різними букетами, гірляндами, а в кутку біля стіни стояла величезна пухнаста ялинка, на якій висіло багато яскравих червоно-зелено-золотавих іграшок і різноманітних прикрас, та виблискували різнокольорові вогники.

-  Яка краса! – ахкала Ліза.

Аж раптом серце у Лізи неначе зупинилось, вона швидко підбігла до Марка, взяла його під руку, прижалась до нього та злякано подивилась перед собою.

Марк про щось розмовляв із татом, оглянувся на Лізу, не розуміючи, що з нею відбувається, а потім подивився перед собою, від здивування широко розкривши очі.