Читати книгу - "Ясон, Дзюбенко Вікторія-Магдалена"

- Нарешті ти взяла трубку! Чому не відповідаєш на повідомлення і дзвінки? Ми ж домовлялись зустрітись! Віто, що з тобою твориться? Ти ж завжди була такою відповідальною! - зазвичай я так дуже не злюсь, вже давно звикла до її звички вимикати інтернет і звук, але ж не тоді, коли ми мали плани на ранок, а вона ж знає, як я не люблю прокидатись рано.

- Доброго ранку. - Я оніміла і ледь не випустила з рук телефон. Чоловічий голос? Я що, номером помилилась?

- Це Август, а ви, мабуть, сестра Віти. Як вас звати? У її контактах не записано імені. – Звісно, не записано, я єдина сестра, нащо записувати моє ім’я? Боже, таки не помилилась. Боже, Віта з чоловіком! Зранку! А у нього сексуальний голос. Приб’ю її за те, що навіть словом не обмовилась. І не така вже й важлива справа у нас була сьогодні, але варто було мене попередити.

- Маргарита, можна просто Рита. Ви могли б передати трубку моїй сестрі? - Не маю нічого проти спілкування з цим голосом, але зараз необхідно почути сестру. А якщо він маніяк і вона в небезпеці?

- Наразі не можу, вона спить. Хіба …

- Тобто як спить? Щось сталось? - Віта ніколи не спить так довго, коли все добре.

- Все гаразд, нічого страшного. Вчора на виставці вона підвернула ногу і розтягнула м’яз, а потім заснула в моїй машині. Будити її мені було шкода, тому я відвіз її до себе. – Шкода було будити чи не хотів будити? Хмм, а яка відповідь мені більше подобається?

- Чи можу я приїхати й забрати її? Де ви живете?

- Я можу привезти її, куди скажете. Але якщо ви хочете за нею приїхати, то прошу, приїжджайте. - Точно сексуальний маніяк, треба рятувати сестру. - Я надіслав вам адресу у телеграм. Будинок новий, домофон ще не працює, двері повинні бути відчинені.

- Дякую! До зустрічі.

- До побачення.

Ого! Оце дожилась. Недільного ранку я їду забирати молодшу сестру з дому якогось чоловіка. Не покидати ж своєї покаліченої кровинки напризволяще. Та й кортить подивитися на того Августа. Голос у нього просто ар-р-р. А манера розмовляти! Ех... Люблю ввічливих чоловіків з правильною мовою. Проте варто поспішити: Віту може не втішити моє бажання приїхати за нею, а я буду шкодувати, якщо не побачу Августа.

Добре, що його будинок недалеко від центру: можна буде заїхати кудись на каву.  Надіюсь почути неймовірно цікаву історію.

Так… Я на місці.  Перший під’їзд, 12 поверх. Сподіваюсь, те, що у них не працює домофон, не означає відсутність ліфта.

Бух-х-х! - двері рвучко відчинилися, я з несподіванки сахнулася і, перечепившись об щось, відчула, що падаю. Мигнула думка: мабуть, у нашій сім’ї стане на одну каліку більше. Який сором.

Проте, на диво, моє падіння раптом припинилося: чиясь рука схопила мене за кисть, і моє тіло знову набуло вертикального положення.  

-  Вибачте, я не очікував, що тут хтось опиниться. – Біля мене стояв симпатичний чоловік, усе ще тримаючи мою руку у своїй. - Ви не забились? – У голосі перемішалися тривога й зніяковілість.

-  Все гаразд, не турбуйтесь.

   До незнайомця врешті дійшло, що він надто близько стоїть біля незнайомої дівчини, і він відступив, відпустивши мою долоню.

             - Зі мною все гаразд. Дякую, що встигли зловити…

-  Ще раз вибачте, гарного дня! - він знічено усміхнувся і побіг далі.

Видно, людині ніколи. Шкода, але не страшно: на мене ще чекають цікаві подіі. Я   завжди потрапляю в якісь історії. Найчастіше в такі, що згадати є що, а дітям розказати не можна. Не проблема, дітей поки немає, тож ще є шанс, що порядні історії також назбираються до того часу.

Тисну кнопку дзвінка: “Дзилинь”. Чому я раптом почала нервувати?

Двері відчинив високий чоловік з чорним, зв’язаним у хвіст волоссям.

Вау, а він ще той красень! Посміхається дуже привітно, зуби рівні – ця риса дуже важлива. Треба шукати людей з гарною генетикою.

- Добрий день, я Рита, Вітина сестра. – Відчинивши двері навстіж, він жестом запросив мене зайти.

- Радий познайомитись особисто, мене звати Август. – Я знаю, що сестра не надто зрадіє моєму приходу, але коли вже я прийшла, то треба зайти.  

- Маргарито, вітаю. Дякую, що змогла приїхати: я не хотіла б зловживати добротою Августа. - “Маргарита”! Злиться, але тримається гарно.

- О боже, ти чого на милицях? - Я не очікувала, що моя сестра справді серйозно пошкодила ногу. Ця історія здавалась швидше надуманою, ніж реальною.

- Варто подякувати цьому молодому чоловікові, що я на милицях, а не ... - Вона запнулася, а після паузи додала: - в інвалідному візку.

- Віто, я можу допомогти тобі спуститись? - Він підійшов до сестри і поклав руку на її долоню. Я шокована. - У твоєму будинку є ліфт? Чи тобі доведеться підійматися сходами? – Значить, у неї він ще не був. І як це все розуміти?

- Все гаразд, дякую! Так, є ліфт. А якби що, мені допоможе сестра. Зрештою, я вже навчилася користуватись ось цим, - вона вказала на милицю. Її видає голос.  Між ними точно щось є і набагато серйозніше, ніж я думала. - Рито, мені потрібен пакет. – Вона тримала в руках складений одяг, очевидно, піжаму.