Читати книгу - "Вогонь у серці , Alina Pero"

Ніка

Я ставлю тарілку перед Іваном, і мої пальці випадково ковзають по його руці. Шкіра гаряча, навіть тепліша, ніж я очікувала. Я швидко прибираю руку, ніби нічого не сталося, але всередині мене щось стискається.

— Дякую, — Іван кидає на мене короткий погляд, перш ніж взяти виделку. Я помічаю легку усмішку на його губах. Він це помітив. Чудово.

Я сідаю навпроти, запалюючи приглушене світло над столом. Вечірня атмосфера робить все ще більш інтимним. Їжа, приємний аромат, тиша між нами – вона зовсім не напружена, але наче очікувальна.

— До речі, — я беру келих із соком і роблю ковток, перш ніж продовжити, — вийшов новий серіал, і, як на мене, тобі він точно сподобається.

— Серйозно? — Іван піднімає на мене брови, відриваючись від їжі. — Про що він?

Я на секунду задумуюсь, як краще сформулювати, щоб його зацікавити.

— Головний герой думає, що повністю контролює своє життя. Він живе за своїми правилами, не підпускає нікого надто близько. Але потім у нього з’являється хтось, хто поступово цей контроль руйнує.

Я злегка прикушую губу й дивлюся на нього, щоб зловити його реакцію.

— І що, головний герой з цим мириться? — Іван кидає на мене оцінюючий погляд.

— Він чинить опір. Довго. Але врешті-решт... — я роблю паузу й усміхаюся, — здається.

Він не відповідає одразу, просто бере виделку й спокійно доїдає. Але я бачу, що мої слова зачепили його.

— Подивимося разом? — питаю я невимушено, ніби це просто пропозиція, без жодного підтексту.

Іван кладе виделку на тарілку й ледь помітно посміхається.

— Якщо принесеш щось смачне до перегляду, тоді так.

— Ти ж розумієш, що я тепер можу принести тобі броколі?

— Ніка, будь ласка, — він дивиться на мене з таким виразом, ніби я запропонувала йому найстрашніше покарання.

Я сміюся й піднімаюсь, щоб дістати щось солодке. Відчуваю його погляд на собі, і серце раптом починає битися швидше.

Я повертаюся до столу, кидаючи перед ним коробку з печивом.

— Гаразд, тільки без коментарів про мій вибір закусок.

Іван усміхається ширше, і в цю мить я розумію, що ми обидва щось відчуваємо. Це більше не просто дружня атмосфера. Це щось інше. І воно мені подобається.