Читати книгу - "Гаррі Поттер і орден Фенікса"

Дедоксикація портьєр тривала цілісінький ранок. Аж опівдні місіс Візлі нарешті скинула захисну хустинку, впала у прогнуте крісло і миттю з нього підскочила з обуреним криком - вона сіла на мішок з мертвими щурами. Портьєри - обвислі й вологі після інтенсивного обприскування - більше не гули. Під ними у відерці лежала купка непритомних доксь, а поруч стояла миска з їхніми чорними яйцями, яку обнюхував Криволапик і на яку кидали пожадливі погляди Фред із Джорджем.

- Гадаю, за це ми візьмемося після обіду. - Місіс Візлі показала на засклені й запорошені шафки з шухлядами, що стояли по обидва боки каміна. Там було напхано безліч дивних речей: колекція іржавих кинджалів, кігті, скручена зміїна шкура, кілька потьмянілих срібних коробок з написами невідомими Гаррі мовами і, що найгидкіше - різьблена кришталева пляшка з великим опалом у затичці, наповнена, як видавалося, кров'ю.

Знову задзвонив дзвінок. Усі подивилися на місіс Візлі.

- Стійте тут, - рішуче сказала вона, схопивши мішок зі щурами (внизу знову залементувала місіс Блек). - Я принесу бутерброди.

Місіс Візлі вийшла з кімнати, ретельно зачинивши за собою двері. Всі дружно кинулися до вікна й побачили розкуйовджену руду потилицю та хиткий стос казанів.

- Манданґус! - вигукнула Герміона. - Навіщо він притарабанив усі ті казани?

- Мабуть, шукає безпечне місце для схову, - припустив Гаррі. - Здається, саме по них він побіг того вечора, коли мав пильнувати мене. Збирав крадені казани?

- Аякже! - погодився Фред. Тим часом вхідні двері відчинилися, Манданґус зайшов разом зі своїми казанами і зник з очей. - Клянуся, мамі це не дуже сподобається...

Разом з Джорджем вони підійшли до дверей і уважно прислухалися. Місіс Блек уже не кричала.

- Манданґус розмовляє з Сіріусом і Кінґслі, - пробурмотів Фред, зосереджено насупившись. - Погано чути... може, спробуємо з видовженими вухами?

- Ризикнемо, - погодився Джордж. - Зараз піду по них...

Та саме тієї миті внизу зчинився такий галас, що видовжені вуха були вже зайві. Усім було прекрасно чути, що кричить, аж надривається, місіс Візлі.

- ТУТ ТОБІ НЕ СХОВАНКА КРАДЕНОГО!

- Я так люблю, коли мама кричить на когось іншого, - задоволено всміхнувся Фред, легенько прочиняючи двері, Щоб краще чути, - це сприймається цілком інакше.

- ...ЦЕ БЕЗВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ! НІБИ НАМ МАЛО СВОГО КЛОПОТУ, А ТИ ЩЕ ПРИТАРАБАНИВ СЮДИ КРАДЕНІ КАЗАНИ...

- Ідіоти, вона ж зараз сяде на свого коника, - похитав головою Джордж. - Якщо її вчасно не зупинити, вона так розійдеться, що кричатиме годинами. Їй же до смерті хотілося поскандалити з Мандангусом, відколи він не допильнував тебе, Гаррі... а це вже знову Сіріусова мама.

Голос місіс Візлі заглушили несамовиті верески і лемент портретів у коридорі.

Джордж уже зачиняв двері, щоб притишити галас, та тієї миті в кімнату прослизнув ельф-домовик.

Якщо не брати до уваги брудної ганчірки на стегнах, він був зовсім голий і видавався дуже старим. Його шкіра звисала складками, наче зайва. Він був лисий, як усі ельфи домовики, а з його великих кажанячих вух стирчало густе біле волосся. Мав запалені водянисто-сірі очі і довжелезний, мов хобот, м'ясистий ніс.

Ельф ніби й не бачив ні Гаррі, ні інших. Згорбившись, він поволі почвалав у дальній кут кімнати, бурмочучи собі під ніс хрипким і гортанним, мов у жаби, голосом:

- ...смердить, як стічна канава, та ще й карний злочинець, але й вона не краща, гидка стара зрадниця роду зі своїми виродками, що занечишують дім моєї хазяйки, ой, бідненька моя хазяєчка, якби ж вона знала, якби знала, яких покидьків пустили в її будинок, що б вона тоді сказала старенькому Крічерові, ой, яка ганьба, бруднокровці, вовкулаки, зрадники, злодюжки, бідний старий Крічер, що він може вдіяти...

- Здоров був, Крічере, - підкреслено голосно привітався з ним Фред, зачинивши двері.

Ельф-домовик завмер напівдорозі, перестав бурмотіти, а тоді перебільшено й дуже непереконливо скорчив здивовану міну.

- Крічер не помітив панича, - ельф озирнувся і вклонився Фредові. І не підводячи очей, виразно додав: «Малий бридкий виплодок зрадниці роду».

- Що, вибач? - урвав його Джордж. - Я щось не дочув останніх слів.

- Крічер нічого не казав, - відповів ельф, уклонившись цього разу Джорджеві й цілком виразно прошепотів: «...а це його брат-близнюк, малі огидні тварюки».

Гаррі не знав, сміятися йому чи ні. Ельф випростався, глянув на них недоброзичливо і знову забурмотів, явно переконаний, що вони його не чують.

- ...та ще й бруднокровка, стоїть тут безсоромно, ох, якби ж то знала моя хазяєчка, ой, як би вона ридала... та ще якийсь новий хлопець, Крічер не знає його імені. Що йому тут треба? Крічер не знає...

- Це Гаррі, Крічер, - підказала Герміона. - Гаррі Поттер.

Вицвілі Крічерові очі округлилися, і він забурмотів ще швидше й сердитіше.

- Бруднокровка говорить з Крічером, ніби вона моя приятелька, якби Крічерова хазяєчка побачила його в такій компанії, ох, що б вона тоді сказала...

- Не називай її бруднокровкою! - обурилися в один голос Рон і Джіні.

- Не зважайте, - прошепотіла Герміона, - він з'їхав з глузду, навіть не розуміє, що...

- Не треба себе дурити, Герміоно, він чудово все розуміє, - зміряв Крічера роздратованим поглядом Фред.

Крічер і далі бурмотів, не відводячи очей від Гаррі.

- Це правда? Це Гаррі Поттер? Крічер бачить шрам, отже, це справді той хлопець, що зупинив Темного Лорда. Крічер хотів би знати, як він це зробив...

- Ми б усі хотіли, Крічере, - урвав його Фред.

- До речі, що тобі треба? - поцікавився Джордж.

Величезні Крічерові очі метнули погляд на Джорджа.

- Крічер прибирає, - ухильно відповів він.

- Розкажеш комусь іншому, - почувся голос за Гарріною спиною.

То повернувся Сіріус; він сердито дивився на ельфа. У коридорі вже не чулося галасу. Можливо, місіс Візлі і Манданґус пішли сваритися на кухню. Побачивши Сіріуса, Крічер схилився так неприродно низько, що аж притис свого хоботоподібного носа до підлоги.

- Стань рівно, - нетерпляче звелів йому Сіріус. - То що ти тут робиш?

- Крічер прибирає, - повторив ельф. - Крічер усе життя обслуговує шляхетний рід і будинок