Читати книгу - "Без тебе ніяк, Лаванда Різ"

- Так ... ось ще що, - різко обернувся він до неї, це змусило Єву відсахнутися, і Адам в свою чергу вчасно піймав її за руку. І в цей момент її прошив імпульс дивного почуття, яке поки що ще не можна було позначити певним словом, але цей зв'язок відчули вони обидва. - У більшості випадків я буду присутній при вашому спілкуванні. Сподіваюся, заперечень не буде?

- У мене хіба є вибір? - видавила Єва, з нетерпінням дивлячись на двері за його спиною.

Нічого не сказавши, Адам штовхнув двері, опинившись у величезній ігровій дитячій кімнаті.

- Тату! - кинувся до нього на зустріч маленький білявий хлопчик з радісною посмішкою на обличчі. І з цієї миті Єва вже не відривала від нього своїх заповнених сльозами очей. - Подивися, який я побудував хмарочос! - торочив Нік, тягнучи батька за собою.

- Трохи пізніше. Краще подивися, кого я тобі привів, - м'яко сказав Адам, сідаючи поруч з сином навпочіпки. - Твою маму, Ніколасе.

У Єви підкосилися ноги, коли вона зустрілася поглядом зі своїм сином. Опустившись на коліна, ледь стримуючи сльози, вона поманила його до себе.

І коли Нік підбіг до неї повиснувши у неї на шиї, Єва нарешті розплакалася, міцно притискаючи до себе сина:

- Як же я за тобою сумувала, мій маленький, - бурмотіла вона у нестямі від щастя, - І як ти виріс! Я так тебе люблю ... Ніколасе.

Закрутившись, чотирирічна дитина відхилився назад, обхопивши своїми долоньками її обличчя.

- Тобі було страшно в тому лісі? - з щирим співчуттям поцікавився він у неї.

Єва кивнула. Сльози продовжували котитися по її щоках, і Нік став з обережністю їх витирати.

- Більше боятися і плакати не потрібно, ми з татом тебе захистимо, - поважно і з ніжністю промовив Нік, посміхаючись з дитячою щирістю. - Мамо, - додав він уже пошепки, немов перевіряючи це слово на звучання.

- Ось, випий води, - трепетний момент перервав жорсткий голос Адама, який протягував їй склянку з водою. Щоб заспокоїтися Єві довелося осушити її  повністю.