Читати книгу - "Клуб: їх таємниці vs твоє життя, Джулія Ромуш"

Якщо чесно, я намагалася не звертати увагу в цей момент на погане передчуття, яке наростало всередині мене. Після того, як подруга сказала про те, що у дворі щось сталося, моє серце почало шалено битися. 

У нас кожен раз щось відбувалося, але ніколи нічого такого масштабного, що б подруга реагувала подібним чином. І як раз в той час, коли мене почав переслідувати цей тип, поруч з будинком почали відбуватися дивні речі. Все це було підозріло. І у мене на цей рахунок було дуже погане передчуття! 

Я не стала чекати подальшої розповіді й, відкинувши круасан, тут же кинулася до виходу. Я бігла по сходах і намагалася себе заспокоїти, постійно повторюючи, що все добре. Переконувала, що я просто себе накручувала і що не міг той псих викинути ще якийсь номер після моєї відповіді з машиною. Чи все ж міг? 

Вибігши на вулицю, я почала озиратися по сторонах у спробі розглянути те, що сталося цієї ночі. Судячи з реакції сусідів і моєї подруги, на районі ледве не метеорит повинен був приземлитися, а замість цього всі сусіди стовпилися і розглядали припарковані автомобілі. 

- Твою ж мати! — Це була єдина пристойна фраза, яка зараз крутилося в мене на язиці, після того, як я приєдналася до натовпу роззяв і впізнала "припарковану" в машину сусіда вчорашню беху. 

Мій залицяльник все-таки вирішив мене здивувати... У дворі стояла все та ж, вчорашня, машина. Точніше те, що від неї залишилося... Прикривши рот тремтячою рукою, я почала обходити машину з усіх боків. Для чого? 

Цей псих залишив мені цей подарунок під моїми вікнами не просто так. Машина була розбита в пух і прах і, здається... Я стала шукати послання, ну ж, милий, не розчаровуй мене, де ж мій любовний лист? Ну звичайно, тачка була доповнена каракулями в добавок до того, що я залишила на ній вчора, і вона чудово доповнювала загальний вигляд, надаючи цій купі понівеченого металу родзинку, особливо після того, як тачка в'їхала в зад машини нашого сусіда. 

Ех, я не помилилася, послання було, та ще і яке...