Книги Українською Мовою » 💛 Любовна фантастика » Я обираю бути твоєю, Ольга Островська 📚 - Українською

Читати книгу - "Я обираю бути твоєю, Ольга Островська"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Я обираю бути твоєю" автора Ольга Островська. Жанр книги: 💛 Любовна фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 110
Перейти на сторінку:
7.2

Ні, на зовнішність я не скаржуся. Незрівнянною красунею себе звісно не вважаю, але й знаю, що досить приваблива.

Але ж та його Емарі набагато ефектніша за мене. До того ж ми з різних світів. Буквально. Я не... куарда. І вагітна чужою дитиною. Швидше за все, відчуття, що він має до мене чоловічий інтерес, виникло через всі ці маніпуляції з моєю свідомістю. Виникла ілюзія близькості. А отже, це не варте уваги.

Менш за все мені зараз треба закохатися в цього незрозумілого владного й часом моторошного чоловіка. Дуже гарячого й привабливого чоловіка, треба визнати. Ай, Солько, досить вже  слиною капати. У нього ця… аманте є. І відставку він їй не давав, до речі. Отже, для мене він табу.

За цими роздумами мене й застає Жозелін. З'явившись у вітальні, вона одразу повідомляє, що по мою душу скоро з'явиться лікар і пропонує провести до кімнати. Пропозиція звучить вкрай наполегливо, але сперечатися з нею я не збираюся. Бо й сама з нетерпінням чекаю на візит місцевого ескулапа, щоб і від нього почути, чи з моїм малюком все гаразд. І, що гріха таїти, хочеться почути ще від когось, що я дійсно вагітна не людиною. Щоб остаточно переконатися та прийняти цей факт.

Лікаря ми зустрічаємо у вестибюлі. Це високий сивий чоловік (а серед цих куардів низькі взагалі бувають?) у строгому темно-сірому костюмі, що чимось нагадує військову форму, тільки без будь-яких відзнак і позументів. Він одразу галантно кланяється, побачивши нас, безпомилково визначивши, що я і є його пацієнтка сьєра Соломія. Представляється сером Гарнотом Сайна, лікарем роду Шаєра, і майже врочисто пропонує мені спертися на його лікоть та дозволити супроводити до моїх покоїв, де можна буде провести огляд.

Не помітивши на незворушному обличчі Жозелін жодних застережень, я охоче приймаю запропоновану допомогу. Все-таки попереду на мене чекають досить довгі сходи на другий поверх. Та й Гарнот справив досить приємне перше враження своєю спокійною та впевненою компетентністю.

На мій подив і полегшення роздягатися для огляду мені не доводиться. Лише прилягти на ліжко та розслабитися. Лікар спочатку довго тримає мене за руку, потім кладе долоні мені на лоб і сонячне сплетіння, і зрештою зосереджується на животі, задумливо підтискаючи губи й неспішно здійснюючи напруженими пальцями дивні рухи, у відповідь на які я виразно відчуваю, як усередині ніби кульки тепла перекочуються. Делікатно. Приємно. Але зовсім не бентежно.

Зовсім не так, як із Роком. З одного боку це добре. Не вистачало ще збуджуватися від будь-якого енергетичного впливу, а з іншого... Але я ж вирішила, що не варто цю думку розвивати. От і не буду думати, чому саме на Рока так реагую. Мені це не потрібно!

− Що з моєю дитиною? − запитую я, варто тільки лікарю випростатися, припинивши свої маніпуляції. − Він справді куард?

– Безперечно, – стряхнувши руками, киває чоловік. – До того ж потенційно дуже сильний. Розкажіть мені, як ви знайшли портал?

Отже, він точно знає, звідки я прийшла. Власне, це логічно. Адже лікар повинен розуміти, кого лікує. Гаразд, розкажу. А от Рок не питав. Сам побачив? Виходить, що так.

– Мене постійно кудись тягнуло. Сни снилися, як я в лісі щось шукаю. А того дня, я побачила дивну дитину, хлопчика. Він покликав мене, назвав мамою, і я ніби збожеволіла, кинулася стрімголов за ним, а потім просто бігла, куди мене тягнуло. Так і знайшла. У лісі.

− Хм, дитину, кажете? Ваш син тягнувся до порталу, а портал у відповідь кликав вас, посилаючи образ, за ​​яким ви були готові йти. Дуже цікаво. Хтось міг би отримати неймовірно сильного спадкоємця, але безвідповідально втратив такий шанс. Що ж, то на краще для вас, сьєро. − Лікар підбадьорливо мені посміхається. – Вам пощастило, що адамір настільки оперативно відреагував на появу порталу на його землях та вчасно знайшов вас. Завдяки йому загрози для вас і вашої дитини більше немає. А якщо малюк і надалі отримуватиме своєчасне правильне підживлення, то й наслідків енергетичного голодування не залишиться. Можете бути спокійною. Я з дозволу адаміра буду навідуватися до вас і стежити, щоб ваша вагітність протікала легко і без ускладнень. Втім, з особливостями вашого організму так і має бути.

– Особливостями? – перепитую я, відчуваючи себе трохи приголомшеною цим монологом. Знову про ці особливості.

Щаслива знати, що щось у мені дозволило моєму малюку вижити, але разом з тим все очевидніше стає, що ці мої особливості можуть представляти вагомий інтерес для куардів. Знати б чим це мені загрожує.

− Ви дуже легко включилися в енергообмін, сьєра. Без підготовки, без періоду адаптації, без фізичної близькості. Мені дуже цікаво, що з цього вийде. І на що здатний ваш організм, якщо з самого спочатку все зробити правильно, − з мрійливою усмішкою фанатичного вченого пояснює Гарнот. І серце йде в п'яти.

– Що означає «спочатку все зробити правильно»? – скидаюся я злякано.

Може, мене ще й на експерименти пустять?

Мимоволі відсахуюся від чоловіка, відповзаючи до спинки ліжка. Дивлюся на Жозелін, що застигла незворушною статуєю біля дверей. Хочеться вірити, що її бездіяльність означає відсутність загрози для мене, а не те, що адамір дав добро на перетворення мене на піддослідного кролика.

– Заспокойтесь, люба сьєро, – докірливо хитає головою цей… лікар. − Я лише мав на увазі, що ви, з часом, якщо побажаєте звісно, цілком можете пройти злиття з гідним куардом, зв'язавши свою долю з чоловіком нашого світу. І народити ще дітей. Сильних спадкоємців для сильного батька.

Його слова приголомшують. Це… це по-справжньому лякає своєю невідворотністю. Я не збираюся погоджуватися на будь-які злиття. Не збираюся нікому народжувати спадкоємців. Не важливо, правильно, чи ні. Вже сама вірогідність цього змушує мене відчувати як невблаганно зменшуються мої шанси повернутися додому, у рідний світ, до сестри. Але ж Рок казав, що я тут надовго, а не назавжди.

− Не варто так нервувати. Це для вас шкідливо, люба, – заспокійливо дивиться на мене Гарнот. – Просто подумайте про такий варіант свого майбутнього. Адже пройде не один рік, перш ніж ви зможете повернутись у свій світ. А ваш син щонайменше до свого шістнадцятиліття не зможе туди пройти без шкоди для свого здоров'я. Та й тоді залишатися там на тривалий час не зможе, максимум хіба що на пару діб. Ви покинете його? − лікар схиляє голову, здіймаючи брову. І продовжує без ножа мене різати: – Чомусь я певен, що ні. Вас ніхто не квапить із рішенням і ні до чого не примушує, сьєро. Просто ви повинні розуміти, що у вас цілком може бути повноцінна сім'я та хороше майбутнє тут в Ільмондарі. А я буду щасливий, якщо мені доведеться бути вашим лікарем і стежити за вашим здоров'ям та здоров'ям ваших дітей.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 26 27 28 ... 110
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я обираю бути твоєю, Ольга Островська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Я обираю бути твоєю, Ольга Островська"