Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона, Аманді Хоуп"

Де натовпи людей на вулицях, які вітають воїнів, що повернулися з походу? Де квіти під ноги та лаврові вінки? Захоплені крики та привітання?

У міру наближення кавалькади на чолі з Чорним драконом люди з вулиць кидалися в розсипну, наче миші, побачивши кота.

Не лише мені він не подобається. Погана в нього бачити слава, раз народ біжить у страху.

Столиця розтяглася на кілька кілометрів, тому шлях до палацу зайняв цілий день, і до центральних воріт ми в'їжджали вже в сутінках.

Палац виявився зовсім не таким, як я уявляла, і ніяк не схожим на ті, що бачила в казках. Те, що переді мною постало, перевершило всі очікування і викликало захоплення.

Палацом вони називали ціле невелике містечко з трьох і двох поверхових особняків, збудованих у стилі середньовічних замків, схоже на романське, хоч я й погано розуміюся на архітектурі. Обнесений величезною кам'яною стіною з високими вежами та бійницями. Стіна була величезна не тільки у висоту, а й вшир, будучи надійним захистом. Зверху на ній стояли спостерігачі. Тікати звідси буде набагато складніше, вихід лише один – через ворота. Ця обставина засмутила, але незабаром я забула про все на світі, поглинута красою побаченого.