Читати книгу - "Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг)"

- Що ж, я побіг, - містер Візлі запхнув у кишеню пергамент з нотатками й кинувся з кухні геть.

Голова містера Діґорі глянула на місіс Візлі.

- Вибачай, Молі, - сказала вона, - що потурбував тебе з самого ранку... але тільки Артур може врятувати Дикозора. Дикозор сьогодні мав би починати роботу на новому місці. І що це на нього вночі найшло?

- Не переймайся, Амосе, - озвалася місіс Візлі. - Може, з'їси на дорогу грінку?

- Добре, давай, - погодився містер Діґорі.

Місіс Візлі взяла зі стола довгими щипцями грінку з маслом, просунула крізь язики полум'я і поклала Діґорі в рот.

- ...акую, - нерозбірливо проплямкав він, а тоді з тихим ляскотом щез.

Гаррі чув, як містер Візлі поспіхом прощався з дітьми. Через п'ять хвилин він знову опинився в кухні, зачісуючи волосся гребінцем, а його мантія вже була одягнена правильно.

- Мушу поспішати... добре вчіться, хлопці, - звернувся містер Візлі до Гаррі, Рона та близнюків, натягуючи на плечі плаща й готуючись роз'явитися. - Молі, ти зможеш сама завезти дітей на вокзал?

- Авжеж, зможу, - відповіла вона. - Ти думай про Дикозора, а з нами все буде добре.

Містер Візлі зник, а в кухню зайшли Білл та Чарлі.

- Хтось тут говорив про Дикозора? - поцікавився Білл. - 3 ним знову щось сталося?

- Він каже, що вночі хтось намагався вдертися в його будинок, - пояснила місіс Візлі.

- Дикозор Муді? - замислився Джордж, намащуючи грінку варенням. - Це, бува, не той псих, що...

- Твій тато про Дикозора Муді дуже високої думки, - суворо урвала його місіс Візлі.

- Звичайно, адже наш тато збирає штепселі, - тихенько озвався Фред, коли місіс Візлі вийшла з кухні. - Два чоботи - пара...

- Муді свого часу був видатним чаклуном, - сказав Білл.

- Він давній друг Дамблдора? - поцікавився Чарлі.

- Дамблдора ти ж також не назвеш нормальним? - додав Фред. - Тобто, я знаю, що він геній і все таке...

- А хто такий Дикозор? - запитав Гаррі.

- Він працював у міністерстві, а зараз на пенсії, - пояснив Чарлі. - Я його один раз бачив, коли тато брав мене з собою на роботу. Він був аврором - одним з найкращих... Тобто, ловцем чорних чаклунів, - додав він, побачивши здивовані очі Гаррі. - Половина камер в Азкабані була заповнена саме завдяки йому. Однак він нажив собі купу ворогів... здебільшого серед родин тих людей, яких упіймав... і я чув, що на старість він став справжнісіньким параноїком. Нікому не довіряє. Скрізь бачить чорних чаклунів.

Білл і Чарлі вирішили провести всіх до вокзалу Кінґс-Крос, а от Персі почав перепрошувати й нарікати, що в нього дуже багато роботи.

- Я зараз не можу вирватися ні на хвилинку, - пояснював він. - Містер Кравч покладає на мене великі надії.

- Знаєш що, Персі? - серйозним тоном сказав Джордж. - Ще трохи - і він знатиме твоє прізвище.

Місіс Візлі наважилася скористатися телефоном на сільській пошті, щоб замовити три звичайні маґлівські таксі до Лондона.

- Артур хотів домовитися, щоб по нас прибули міністерські машини, - прошепотіла Гаррі на вухо місіс Візлі, коли вони стояли на вмитому дощем подвір'ї, спостерігаючи, як таксисти запихали в машини шість важелезних гоґвортських валіз. - Але не було жодної вільної... От лихо, ці водії такі сердиті, правда?

Гаррі не хотів казати місіс Візлі, що маґлівські таксисти не звикли перевозити верескливих сов, а Левконія зчинила такий галас, що аж у вухах лящало. Не повеселішали вони й від того, що раптом розкрилася Фредова валіза і там несподівано почали вибухати феєрверки з набору «Легендарної піротехніки від доктора Флібустьєра, що не намокає й не перегрівається». Водій, котрий ніс цю валізу, заверещав з переляку й болю, коли йому в ногу вчепився пазурами Криволапик.

Поїздка була не дуже комфортабельна, бо всі вони мусили втискатися в таксі разом з валізами, які не вмістилися в багажниках. Минуло чимало часу, поки Криволапик нарешті заспокоївся після феєрверку, тож, під'їжджаючи до Лондона, Гаррі, Рон і Герміона були добряче подряпані. Усі зраділи, нарешті опинившись на вокзалі Кінґс-Крос, хоч злива періщила ще лютіше, й вони змокли до нитки, волочачи через дорогу валізи.

Гаррі вже знав, як потрапляти на платформу дев'ять і три чверті. Треба було просто пройти крізь, здавалося б, суцільну перегородку між дев'ятою й десятою платформами. Головне - робити це непомітно, щоб не привертати уваги маґлів. Сьогодні для цього вирішили розділитися на групи. Першими пішли Гаррі, Рон і Герміона, бо вони найбільше впадали в око з Левконією і Криволапиком. Друзі невимушено притулилися до перегородки і, не перестаючи розмовляти, прослизнули крізь неї боком... і відразу перед їхніми очима виникла платформа дев'ять і три чверті.

Там уже стояв «Гоґвортський експрес» із лискучим яскраво-червоним паротягом. Паротяг пихкав хмарами пари й диму, в яких численні гоґвортські учні та їхні батьки були схожі на примар. Почувши в цій мряці ухкання сов, Левконія загаласувала ще гучніше. Гаррі, Рон і Герміона почали шукати вільних місць, і незабаром уже запихали свій вантаж у купе посередині поїзда. Потім вони знову повистрибували на платформу, щоб попрощатися з місіс Візлі, Біллом та Чарлі.

- Може, я побачуся з вами раніше, ніж ви думаєте, - всміхнувся Чарлі, обіймаючи Джіні.

- Як це? - відразу зацікавився Фред.

- Побачите, - відповів Чарлі. - Тільки не кажіть нічого Персі... бо це, зрештою, «таємна інформація, поки в міністерстві не буде вирішено її оприлюднити».

- Я сам би хотів цього року побути в Гоґвортсі, - сказав Білл, тримаючи руки в кишенях і сумовито поглядаючи на поїзд.

- Чому? - нетерпляче спитав Джордж.

- Це буде дуже цікавий рік, - сказав Білл і очі в нього заблищали. - Може, мені вдасться знайти вільний час, щоб приїхати й трохи на це подивитися...

- На що на це? - не втерпів Рон.

Але тут пролунав свисток, і місіс Візлі підштовхнула їх до дверей вагона.

- Дякуємо вам за гостинність, місіс Візлі, - сказала Герміона, і всі вони зайшли в купе, зачинили за собою двері й повисовувалися з вікна.

- Дякуємо за все, місіс Візлі! - додав Гаррі.

- Немає за що, діти, - озвалася місіс Візлі. - Я б запросила вас на Різдво, але... ви ж, мабуть, захочете лишитися в Гоґвортсі через... через те чи те.

- Мамо! - почав дратуватися Рон. - Чого це ви всі говорите загадками?

- Сподіваюся, ввечері ви про все довідаєтесь, - усміхнулася місіс