Читати книгу - "Яничари, Кулик Степан"

Добре, що ніхто не може зазирнути в його думки. А з боку ця затримка виглядає як відновлення курсантом сил, витрачених на стартовий спурт. Бонусів не принесе, та й на штраф не потягне. Рвонув від надміру хвилювання, неминучого перед будь-яким випробуванням, зате тепер заспокоївся, врахував помилку.

Але думки справді краще відправити на берег.

Вест перевернувся назад, обличчям у воду і поплив до точки рандеву з другим буєм. Час та відстань приблизно відповідали нормам.

Раз, два. Раз, два… Вдих, видих, вдих, видих…

Простіше застрелитися, ніж змусити себе не думати про «білу мавпу». Спогади про ту жахливу ніч втратили нещадну хльосткість, зате набули стійкості і прокручувалися перед внутрішнім поглядом Веста, як файл старого фільму, де напам'ять завчена кожна сцена, кожна репліка, але зупинити перегляд бажання не виникає.

Дурниця! Ще як з'являється! Вест не роздумуючи вимкнув би його, ось тільки пульта немає під рукою.

Хлопець мотнув головою і метрів за тридцять, просто перед собою побачив черговий радіобуй.

Чорт! Радіомаяк перебував у межах досяжності, але явно на грані фолу. Миттю забувши про все, Климук рвонувся до нього, вкладаючи в гребки всю силу. Втім, двадцять секунд — не такий вже безнадійний інтервал.

Щоб не втратити жодної дорогоцінної миті, Вест ляснув комунікатором по бую синхронно з останнім гребком. Той обурено пікнув, але третю координату таки висвітлив. А таймер безтурботно зафіксував, що до вимкнення маяка залишалося менше двох секунд. Встиг…